Про те, як створювалася пісня «Ой у лузі червона калина» (гімн Українських Січових Стрільців і нинішньої російсько-української війни) та як вона стала народною ще 100 років тому, розповіла інтернет-проєктові «LIGA.Life» дослідниця стрілецьких пісень, провідний науковий співробітник відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України доктор філологічних наук Оксана Кузьменко.
 Іван Гончар. «Ой у лузі червона калина» (джерело: boryviter.etnoua.info) |
«[Пісня «Ой у лузі червона калина»] з’явилася незадовго перед Першою світовою війною у Галичині, яка тоді належала до Австро-Угорської імперії.
Початок цієї пісні було використано у виставі за трагедією Василя Пачовського «Сонце руїни» (1911), яку поставили на сцені львівського театру товариства «Руська Бесіда» 1912 року.
<...>
Музикознавці вважають, що Чарнецький опирався на мотив народної пісні. Василь Витвицький, який багато досліджував саме мелодику стрілецьких пісень, був схильний вважати, що Чарнецький запозичив мотив з родинно-побутової пісні «Ой зацвіла червона калина над криницею».
Вистава, в якій основний зміст стосувався побудови української державності, мала величезний успіх у багатьох великих містах Галичини і Буковини. Війна відчувалася у повітрі. Театр був одним з майданчиків, який допомагав поширювати патріотичні заклики. Сьогодні ми б порівняли його вплив на людей із соцмережами та сторінками фейсбуку.
<...>
З вибухом Першої світової війни почав формуватися легіон Українських Січових Стрільців, зголосилося 10000 добровольців, але австрійська влада дозволила тільки 2500 осіб. Серед них був Григорій Трух, командир чоти УСС, талановитий розвідник, поет, автор кількох стрілецьких пісень. Наспів пісні він почув від пана Іваницького, службовця української каси у Стрию, який був на згаданій виставі.
Натхненний змістом зачину пісні «Ой у лузі червона калина» Трух додав інші строфи про битву з московським військом...
<...>
Відтак, пісня колективно оформилася і стала по-справжньому народною. Вона і сьогодні здобула широку популярність через актуальну мету – визвольного бою проти російського агресора, що поетично передає мотив-метафора «визволяти українців з московських кайдан».
Поетика тексту проста, але глибоко традиційна і символічна. Передовсім, образ червоної калини, що у фольклорі зіставляється із дівчиною, а Україну також асоціюють із жіночим образом. Тому вираз «калину підіймемо» – це трансформована ідея державності, яку слід підняти з попелу і розбудувати.
1916 року Іван Боберський, співорганізатор Головної Боєвої управи УСС, писав, що тоді пісня «Ой у лузі….» рівноважила своєю вірою в майбутнє всі інші пісні, які були сумними. Таке її народне прийняття сприяло тому, що пісня стала гімном січового стрілецтва.
<...>
Не було жодної історичної праці, в якій колишні січові стрільці у спогадах не згадували про «Ой у лузі…».
Як маршова пісня, її виконували під час ходи, бо ритм був придатний для воєнної виправки.
<...>
У міжвоєнний період до популяризації пісні долучилися культурні діячі. У 1930-і роки було створено багато музичних обробок для чоловічих та мішаних хорів. Відомо, що Олександр Кошиць, Філарет Колесса, Анатоль Вахнянин, Ярослав Ярославенко та багато інших працювали над аранжуванням мелодії «Ой у лузі…». Це був один із дієвих способів підтримувати актуальність пісні, яку в Галичині виконували члени товариства «Просвіта», учасники концертних програм до шевченківських днів, селяни та інтелігенція.
Так тривало до 1939, до початку Другої світової війни і нової окупації українських земель, з якою будь-яке легальне привселюдне виконання «Ой у лузі червона калина» загрожувало арештом, засланням на Сибір, а часто – позбавленням життя.
Тільки з початком 1990-х, у перші роки Незалежності України гімн УСС зазвучав з новою силою і потугою. <...>
Стрілецька пісня увійшла до громадських обрядів. Один з найбільш типових – обряд насипання чи відновлення стрілецьких могил-курганів».
P.S. На обкладинці новини – фрагмент ілюстрації Беати Куркуль (джерело: deviantart.com/noldofinve).