View message

21 червня 2022 року в Музеї Пана Тадеуша у Вроцлаві (Польща) з нагоди виходу книги «Dusza szybuje w poświacie epok… / Душа летить у посвіті епох…» (2021 р.) за редакцією професора Аґнєшки Матусяк та професора Людмили Тарнашинської відбулася зустріч «Поетична алхімія Ліни Костенко. Польська, українська та німецька перспективи».

Презентований збірник є результатом активної співпраці Центру транскультурних посттоталітарних студій філологічного факультету Вроцлавського університету з Центром дослідження проблематики українського шістдесятництва Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної академії наук України і містить праці україністів з усього світу (України, Польщі, Австралії, Італії, США, Чехії), що охоплюють різноманітні вияви художньої творчості Ліни Костенко: поезію, прозу, сценарії до фільмів, есеїстику.

Книга відкривається вибраними віршами Ліни Костенко, а також вміщує статті Аґнєшки Матусяк «Poetycka alchemia Liny Kostenko», Людмили Тарнашинської «Риторика мовчання як стратегія виклику», Світлани Єрмоленко та Галини Сюти «Філософія поетичної мови Ліни Костенко», Миколи Ільницького «Доля як архетип і як вибір», Лариси Брюховецької «Lina Kostenko jako scenarzystka Sprawdźcie swoje zegarki — kto powróci, pokocha do końca. Scenariusz i film», Анни Горнятко-Шумилович «„Митцю не треба нагород, його судьба нагородила”. Мотив долі в ліриці Ліни Костенко», Марка Павлишина «Про зелень птиць, про виникнення контрканону та про один вірш Ліни Костенко», післямову Богуслава Бакули «Literatura, tożsamość i historia. Szkic o twórczości Liny Kostenko» та багато інших.

Після привітальних слів ведучої Вікторії Маліцької та професора Аґнєшки Матусяк вечір розпочався з поезії Ліни Василівни, яку майстерно продекламував львівський актор Орест Шарак під акомпанемент відомого контрабасиста Миколи Новицького.

Далі професор Аґнєшка Матусяк, зацитувавши фрагмент есею Ліни Костенко про Лесю Українку «Геній в умовах заблокованої культури», окреслила її творчий шлях: від поетичного дебюту наприкінці 50-х років крізь тривалий період творчого мовчання і до чергового дебюту, викликаного появою збірки «Над берегами вічної ріки». Науковиця також згадала про численні переклади поезії Ліни Костенко польською мовою. Наприкінці свого виступу вона зазначила, що презентована книга не відбулася би без величезної роботи, яку з нею розділила професор Людмила Тарнашинська.

До зустрічі в режимі онлайн з Києва долучилася й професор Людмила Тарнашинська. Подякувавши професору Аґнєшці Матусяк за ідею підготовки й видання такого збірника, а також Вроцлавському університету, редакторам, рецензентам, бібліографам і всім авторам, залученим до праці над книгою.

Людмила Тарнашинська зазначила, що Ліна Костенко – це наша національна гордість, глибоко національна поетеса рівня нобеліантів, «яка місткими афористичними словами створила космос національного буття в поезії, співзвучний багатьом українцям». Дослідниця нагадала, що Ліна Костенко завжди обирала внутрішню свободу, і додала, що ця зустріч – пошанування поетеси з нагоди її ювілею, яке мало відбутися два роки тому в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України у форматі урочистої академії та інших заходів, але через пандемію було перенесене і тепер відбувається у дуже важкий для України час. Окрім цього, вона наголосила на актуальності поезії й романної прози Ліни Костенко, згадавши у цьому контексті її поему «Берестечко» та інші вірші.

Дистанційно долучилася до заходу й професор Оксана Пахльовська. Вона подякувала Аґнєшці Матусяк і Людмилі Тарнашинській за працю над книгою, за любов до поезії, за присутність у житті її мами і за можливість бути разом у такий важкий момент української історії.

Попри анонсовану участь Ліни Костенко, сама поетеса, на жаль, не змогла долучитися до презентації, однак надіслала лист, написаний спеціально для цієї події. У ньому поетеса написала про Україну та Польщу, яка була і є на всіх етапах її життя.

Долучитися до презентації зміг також директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка академік НАН України Микола Жулинський, який підкреслив, що поезія Ліни Костенко – це «феномен особливого поетичного звучання і дуже глибокого внутрішнього співпереживання себе й світу», що «це поезія, яка надзвичайно розширює духовні горизонти: і українські, і світові». Наприкінці свого виступу він подякував Аґнєшці Матусяк та Людмилі Тарнашинській за їхню роботу та привітав усіх із появою такої важливої збірки.

За інформацією Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України