View message

У черговому випуску своєї авторської науково-популярної програми «Розмови про Всесвіт з Іваном Крячком» на YouTube-каналі «Все про Всесвіт» виконувач обов’язків завідувача лабораторії методологічного та інформаційного забезпечення освіти і науки астрономічної (МІЗОН-А) Головної астрономічної обсерваторії НАН України Іван Крячко розповів про головні астрономічні новини другої половини серпня 2022 року, про астрономічні явища та ювілеї першої половини вересня 2022 року, а також медіанісенітниці.

1. На основі даних зі спектрометрів, встановлених на двох космічних апаратах, які працюють на орбіті Марса, – «Mars Express» Європейської космічної агенції (ESA) та «Марсіанського розвідувального супутника» Національного управління з аеронавтики й дослідження космічного простору (NASA, США), – група науковців під керівництвом Джона Картера з Інституту космічної астрофізики Паризького університету й Лабораторії астрофізики Марсельського університету (Франція) уклала глобальну мапу води на червоній планеті в її давні часи, тобто мільярди років тому. Зараз на тих місцях виявлено осадові породи (мінерали), що походять від гірських порід, під дією води хімічно перетворених переважно на глину й солі. Досі вченим було відомо про близько тисячу поверхневих виходів мінералів на Марсі. Нова ж мапа вказує на сотні тисяч таких ділянок у найстаріших куточках цієї планети. Найсвіжіші дослідницькі результати дають підставу припускати, що, можливо, вода на Марсі була не так довго і в не такій великій кількості, як наука вважала раніше. Проте, поза сумнівом, вода відіграла величезну роль у формуванні структури поверхні цієї планети.

Глобальна мапа гідратованих мінералів (тих, які могли сформуватися тільки за наявності води) на Марсі. Джерело: https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/Mars_Express/ New_water_map_of_Mars_will_prove_invaluable_for_future_exploration

2. Оприлюднено зроблені за допомогою Космічного телескопа імені Джеймса Вебба знімки Юпітера, на яких, зокрема, зображені його полярні сяйва та марева, а також кільця й супутники. Цей телескоп отримує дані в інфрачервоному діапазоні, що його не сприймає людське око, тож їх потрібно було попередньо перевести у видимий діапазон електромагнітного спектру. Візуалізацію для широкої аудиторії виконала відома американська аматорка астрономії Джуді Шмідт, яка займається обробкою астрофотографій уже щонайменше 10 років (одне з найперших її вагомих досягнень – третє місце у конкурсі «Приховані скарби Габбла» від Європейської космічної агенції). Це не розвага, а яскравий приклад того, як непрофесійний астроном, волонтер, або ж так званий «громадський учений» (citizen scientists), робить справді вагомий внесок у науку.

…Юпітер важливо досліджувати, бо це найбільша планета Сонячної системи, газовий гігант, будова якого та процеси в атмосфері якого досі не дуже зрозумілі для науки. Вивчення поведінки газів у таких екстремальних умовах, як юпітеріанські, може стати у пригоді й на Землі. Власне, астрономічні дослідження не настільки відірвані від реальності, як може видаватися.

Фото Юпітера після обробки з використанням двох кольорових фільтрів. Джерело: https://blogs.nasa.gov/webb/wp-content/uploads/sites/326/2022/08/JWST_2022-07-27_Jupiter_2color_labels-1.png

3. За даними спостережень Космічного телескопа імені Джеймса Вебба в атмосфері екзопланети – газового гіганта WASP-39b – вперше виявлено вуглекислий газ, що підтверджує широкі можливості цього наукового інструмента у дослідженні об’єктів з інших зоряних систем, зокрема атмосфер екзопланет. Раніше спостереження, виконані за допомогою Космічного телескопа імені Габбла й космічного телескопа «Spitzer», дали змогу виявити в атмосфері цієї екзопланети водяну пару, натрій та калій.

Спектр пропускання атмосфери гарячої екзопланети-гіганта WASP-39 b, отриманий за допомогою спектрографа ближнього інфрачервоного діапазону (Near-Infrared Spectrograph, NIRSpec) Космічного телескопа імені Джеймса Вебба 10 липня 2022 року. Він надає перші чіткі докази наявності вуглекислого газу на планеті за межами Сонячної системи. Джерело: https://www.nasa.gov/sites/default/files/thumbnails/image/stsci-01gb31ew92w5933hyw7qsmwbqd.png

4. За допомогою встановленого у Чилі телескопа «Gemini South» і приймача «Zorro», яким його обладнано і який дозволяє фотографувати зоряне небо з дуже короткими витримками, отримано найчіткіше зображення наймасивнішої з відомих зір Усесвіту – зорі R136a1 у Туманності Тарантул галактики Велика Магелланова Хмара та її оточення. Раніше світло цієї зорі важко було відокремити від світла зір навколо неї, тож доволі проблемно було визначити її блиск, а отже, й більш-менш точно з’ясувати масу цього об’єкта. Вважалося, що її маса становить від 250 до 320 мас Сонця. Краща просторова роздільна здатність нової фотографії дозволила науковцям обчислити цей показник на рівні 170–230 сонячних мас. Це важливий результат, адже масивні зорі – доволі цікаві об’єкти. Вони живуть порівняно недовго (не мільярди років, як, наприклад, наше Сонце, а всього лиш мільйони років) і спалахують як наднові. Причому значення маси впливає і на перебіг вибуху, і на те, які хімічні елементи утворюються внаслідок нього.

Зоря R136a1 (у центрі) на новому, якіснішому фото. Джерело: https://noirlab.edu/public/images/noirlab2220d/

5. Велика міжнародна наукова колаборація «Огляд темної енергії», до якої входять університети США, Великої Британії, Канади, Чилі, Іспанії, Бразилії, Німеччини, Японії, Італії, Австралії, Норвегії та Швейцарії, вчергове підтвердила дієвість Загальної теорії відносності Альберта Айнштайна. З’ясувалося, що ця теорія, серед іншого, добре описує форму далеких галактик, які видно завдяки так званим гравітаційним лінзам, зокрема, й на нещодавніх зображеннях від Космічного телескопа імені Джеймса Вебба. Про новий результат, викладений у статті, співавторами якої є понад півтори сотні науковців, було повідомлено на науковій конференції, що тривала у Ріо-де-Жанейро 22–26 серпня 2022 року.

Скріншот ефіру

*     *     *

Міжнародний астрономічний союз (МАС) оголосив конкурс із присвоєння назв 20 екзопланетам, яких науковці досліджуватимуть найближчим часом (зокрема, і з допомогою Космічного телескопа імені Джеймса Вебба), – «NameExoWorlds», присвячений 10-річчю Управління з популяризації астрономії у структурі МАС. Це вже третій такий конкурс – попередній (2019 року) оголошувався з нагоди 100-річчя МАС.

Пропозиції приймаються до 11 листопада 2022 року. Далі МАС працюватиме з національними координаторами щодо роботи з громадськістю, щоб обрати лише по одній пропозиції від кожної країни (якщо таких пропозицій буде більше). Голосування за назви для екзопланет триватиме з 16 грудня 2022 року до 16 березня 2023 року. Переможців оголосять 20 березня 2023 року.

Докладніша інформація про конкурс на сайті журналу «Наше небо»

Скріншот ефіру

*     *     *

Нісенітниці

У новій рубриці своєї авторської програми Іван Крячко продовжує розповідати про помилки, яких українські медіа припускаються у наукових новинах, зокрема астрономічних. Скажімо, нещодавно в одному зі ЗМІ з’явилося повідомлення під назвою «Сильна сонячна буря рухається до Землі». «Якщо йдеться про магнітну бурю, то вона не може «рухатися до Землі» – це явище у магнітосфері нашої планети. Рухатися може потік частинок із поверхні Сонця», – пояснює вчений.

Ще одне повідомлення поширили під назвою «NASA опублікувало нове фото фантомної галактики – сонячної системи за 32 мільйони світлових років від Землі». Тут свою чорну справу зробив некоректний переклад англомовного джерела (CNN). Оригінальний підзаголовок – «Stunning new images produced by the Hubble Telescope and the James Webb Telescope showcase the Phantom Galaxy, a spiral of solar systems 32 million light-years away from Earth». По-перше, правильна назва – галактика Фантом (у каталозі Мессьє її позначено як М74). По-друге, автори мали на увазі не саме Сонячну систему, а планетні системи взагалі, причому у множині. Нарешті, по-третє, у вихідному матеріалі галактика і планетна (Сонячна) система не ототожнюються – йдеться про галактику як вмістилище багатьох планетних систем.

«Про ці й інші помилки варто говорити, вказувати на них. Я оптиміст і сподіваюся, що бодай якось зможу допомогти нашим журналістам якісніше виконувати їхню роботу», – певен Іван Крячко.

 

Зоряне небо

8 вересня 2022 року на вечірньому небі над Україною Сатурн перебуватиме неподалік Місяця.

9 вересня 2022 року поблизу Місяця можна буде спостерігати астероїд Веста. Оскільки зоряна величина останнього становить +5,9, а це межа видимості для людського ока, то для спостережень потрібно скористатися бодай біноклем.

11 вересня 2022 року, щоб побачити планету Нептун, доведеться скористатися ще потужнішим інструментом – телескопом.

Уранці 12 вересня 2022 року на відстані 5° від Місяця розташовуватиметься Юпітер.

Уночі 15 вересня 2022 року місячний диск на певний час закриє планету Уран.

Загалом, у передсвітанковий час на осінньому небі вже починає з’являтися зимова група сузір’їв, серед яких чи не найяскравішим і найупізнаванішим є Оріон.

Для визначення точного часу перебігу тих чи інших астрономічних явищ у певній місцевості Іван Крячко радить користуватися електронним планетарієм «Stellarium».

Скріншоти ефіру

Ювілеї

Скріншот ефіру

Відеозапис ефіру

Ілюстрація на обкладинці: exoplanets.nasa.gov.ua