27 жовтня 2022 року в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України відбувся Всеукраїнський науковий семінар «Феномен Ніли Зборовської», присвячений 60-річчю з дня народження цієї вченої (працювала провідним науковим співробітником цього Інституту) та письменниці. Участь у заході взяли науковці Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, Запорізького національного та Рівненського державного гуманітарного університетів. Виступи й доповіді поєднувалися зі спогадами колег, однодумців Ніли Зборовської (1962–2011), кожен із яких поділився власними сприйняттям і розумінням цієї яскравої та неординарної особистості.
 Ніла Зборовська |
Відкриваючи семінар, директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України академік Микола Жулинський наголосив на вагомому внескові Ніли Зборовської в сучасні українські літературознавство і критику, звернув увагу на її втілені й нереалізовані ідеї, наукові та художні задуми, поділився спогадами про Нілу Зборовську як про літературознавицю, авторку прозових творів, багатогранну особистість. Він також наголосив на зв’язку між духовно-емоційним досвідом і письмом Ніли Зборовської, на проблемі індивідуалізації її наукових і художніх текстів, вирізнивши антироман «Українська реконкіста» як особливий в її творчості.
Провідний науковий співробітник відділу української літератури ХХ століття та сучасного літературного процесу Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, керівниця Центру дослідження проблематики українського шістдесятництва при цьому Інституті доктор філологічних наук, професор Людмила Тарнашинська вела мову про пошук Нілою Зборовською національної стратегії дослідження української літератури з погляду психоісторії. Зокрема, вказала на тяжіння Ніли Зборовської до націєцентричності літературознавчих досліджень, що проявлялось у трактуванні психоаналізу не лише як усвідомлення індивідуального життя, а й пізнання минулого та майбутнього націєтворення.
Провідний науковий співробітник відділу української літератури ХХ століття та сучасного літературного процесу Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України доктор філологічних наук, професор Раїса Мовчан виголосила доповідь «Леся Українка в модерністському літературно-критичному дискурсі 1920-х років», підготовлену в річищі наукових зацікавлень Ніли Зборовської. У ній увага зосереджувалася на працях «київських неокласиків» Миколи Зерова, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмари й інших, присвячених життю і творчості Лесі Українки. Зокрема, на тому, що в них було розвинуто започатковані у ранньому модернізмі дослідницькі тенденції та позначено основні майбутні вектори наукової інтерпретації доробку письменниці. Доповідачка зауважила, що ці праці дали новий поштовх розвиткові української компаративістики, джерелознавства й текстології.
Провідний науковий співробітник відділу української літератури ХХ століття та сучасного літературного процесу Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України доктор наук із соціальних комунікацій Ігор Павлюк поділився лірико-драматичними спогадами про Нілу Зборовську з моментами перегуків у мистецько-науковій співтворчості, людських прижиттєвих стосунків і посмертних уваг до тексту й життєтексту Ніли Зборовської.
Власні спогади про Нілу Зборовську озвучила доцент кафедри української літератури філологічного факультету Рівненського державного гуманітарного університету кандидат філологічних наук Раїса Тхорук. Зокрема, зауважила, що вчена і письменниця відзначалася вражаючою цілісністю особистості, тому її романи, наукові роботи й життя творилися за однаковими принципами; вона спостерігала й експериментувала із собою та з іншими, намагаючись, як говорила й вірила, рятувати й відроджувати духовний світ – свій і свого роду, рід письменника Юрка Ґудзя й таким чином Україну.
Учений секретар Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України кандидат філологічних наук Олена Поліщук у своєму виступі «Замовляння ворога в українському мистецтві часів геноцидної війни Росії проти України» розглянула приклади поетичних творів – «замовлянь ворога», «колискових для ворога», а також окремі роботи сучасних художників, що у них українські митці відреагували на повномасштабне вторгнення російського агресора в Україну. Дослідниця спробувала схарактеризувати мовну специфіку, зокрема символіку, а також з’ясувати практичну (терапевтичну) та художню функції новітніх замовляльно-закликальних текстів.
Науковий співробітник відділу української літератури ХХ століття та сучасного літературного процесу Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України кандидат філологічних наук Тарас Головань поділився роздумами про місце і роль у науковій біографії Ніли Зборовської наукових осередків – кафедри теорії та історії світової літератури Київського національного лінгвістичного університету та відділу ХХ століття Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Крім того, він розповів про можливості й межі застосування психологічного підходу в історико-літературних дослідженнях, про головні проблеми, що постають перед дослідником під час написання психоісторії, а також закцентував на своєрідності розв’язання цих проблем Нілою Зборовською.
Доцент кафедри української літератури філологічного факультету Запорізького національного університету кандидат філологічних наук Юлія Курилова говорила про феноменальну жіночість в інтерпретації Ніли Зборовської. Зокрема, наголосила на парадоксальності засвоєння феміністичних ідей на українському ґрунті й на тому, що «інакшість» українського варіанту фемінізму зумовлена ментальністю. Доповідачка нагадала, що, аналізуючи перспективу створення «повноцінної філософії свободобуття» в українському світі, Ніла Зборовська актуалізувала особливу роль феміністичної стратегії мислення, метою якої є пошук культурної моделі, в якій відсутні детермінації відносин домінацією й підпорядкуванням, економічними чинниками.
У доповіді Світлани Коровченко йшлося про феномен творчості й досліджень Ніли Зборовської як особистості, котра власними поглядами й артистизмом у творчості й дослідженнях зуміла об’єднати чимало людей. Доповідачка звернула увагу також на причини відходу Ніли Зборовської від ґендерної методології, яка своїм радикалізмом і встановленими межами не давала свободи її метафізичним та ірраціональним пошукам. Парадокс творчості й наукових поглядів Ніли Зборовської, вважає дослідниця, полягає у тому, що як інтелектуально активна жінка, котра збагачувала культуру «цінностями жіночого духу», вона дотримувалася патріархальної традиції, взявши за методологію фройдизм, а як вольова особистість, що реалізувала кілька титанічних проєктів, вона критикувала Ніцше, вважаючи його теорію «нелюдською», та дотримувалася християнської традиції.
Молодший науковий співробітник відділу української літератури ХХ століття та сучасного літературного процесу Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України кандидат філологічних наук Вадим Василенко простежив історію ідеї «української реконкісти» і жанру антироману в творчості Ніли Зборовської, а також розглянув її літературні взаємовідносини з письменником Юрком Ґудзем. Дослідник проаналізував цикл статей і відгуків Ніли Зборовської про Юрка Ґудзя, а також статтю останнього про книгу Ніли Зборовської «Пришестя вічності». Окрему увагу доповідач звернув на впорядковану Нілою Зборовською по смерті Юрка Ґудзя книжку «Барикади на Хресті», в якій ідея «української реконкісти» реалізується через комплекс мотивів, таких, як звільнення від постколоніального існування, збереження родинних першооснов, відродження української рустикальності як «осердя національної душі», й інших. У романі «Не-Ми», одному з трьох уміщених до «Барикад на Хресті», концепція антироману набуває виразних жанрового й поетикального втілення, а ідея «української реконкісти», розвинена згодом Н. Зборовською в її однойменному антиромані, пов’язується з поняттями мови, душі, культури тощо.
Після доповідей і виступів відбулись обговорення та дискусія про наукову й літературознавчу спадщину Ніли Зборовської, її наукові погляди і методи аналізу, своєрідність літературного світогляду тощо. Погляди Ніли Зборовської на проблеми класичної та сучасної української літератури сьогодні набули особливих звучання й значення, передусім у контексті зміни канону, методів і стратегій літературознавчих досліджень.
За інформацією Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України