Президія НАН України та Відділення фізики і астрономії НАН України з глибоким сумом повідомляють, що 27 лютого ц.р. на 85 році пішов із життя видатний вчений у галузі радіофізики і радіоастрономії, лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премії ім. С.Я. Брауде НАН України, лауреат премії ім. М.М. Боголюбова НАН України, кавалер ордена „За заслуги” III ступеня, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, почесний директор Радіоастрономічного інституту НАН України професор, академік НАН України Леонід Миколайович ЛИТВИНЕНКО.
Л.М. Литвиненко народився 7 травня 1938 року в м. Харкові. У 1958 р. закінчив Харківський державний університет ім. О.М. Горького за спеціальністю «радіофізика та електроніка». З 1959 по 1966 рік працював у Конструкторському бюро «Електроприлад» (зараз «Хартрон»), де пройшов шлях від інженера до начальника лабораторії. Одночасно без відриву від виробництва за керівництва академіка НАН України В.П. Шестопалова навчався в аспірантурі Харківського інституту гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки і в 1965 р. захистив там кандидатську дисертацію. З 1966 по 1969 рр. викладав у Харківському інституті радіоелектроніки. У 1969 р. Л.М. Литвиненко обіймав посаду завідувача відділу обчислювальної математики Інституту радіофізики і електроніки АН УРСР. У 1973 р. Леонід Миколайович став заступником директора з наукової роботи цього інституту.
Отримані Леонідом Миколайовичем значущі наукові результати здобули високу оцінку світової фахової спільноти. Він заснував новий науковий напрям – теорію дифракції і поширення електромагнітних хвиль у композитних та багатошарових періодичних системах; запропонував метод «послідовних уточнень» для розв’язання операторних рівнянь другого роду, до яких зводяться задачі радіофізики та електроніки; розробив концепцію використання оператора відбиття напівнескінченних площин у теорії дифракції хвиль на багатошарових періодичних структурах. Виявлені і досліджені Леонідом Миколайовичем ефекти, що виникають при дифракції електромагнітної хвилі на рухомих решітках, зараз широко використовують в оптичних модуляторах гетеродинного типу. У 1972 р. Л.М. Литвиненко захистив докторську дисертацію, в 1982 р. його було обрано членом-кореспондентом НАН України, в 1992 р. – академіком НАН України.
Значну частину своєї діяльності Леонід Миколайович приділяв науково-організаційній роботі. У 1980 р. за його ініціативи та активної підтримки академіка С.Я. Брауде в Інституті радіофізики та електроніки АН УРСР було створено автономний підрозділ Сектор радіоастрономії, який згодом став відділенням. Керівником новоствореного підрозділу було призначено Л.М. Литвиненка. За п’ять років існування відділення його співробітники одержали ряд важливих фундаментальних і прикладних результатів у декаметровій радіоастрономії та астрофізиці. З огляду на ефективність роботи колективу відділення було реорганізовано в Радіоастрономічний інститут АН УРСР як самостійну установу, директором якої було призначено Л.М. Литвиненка. За його керівництва інститут перетворився на один з провідних радіоастрономічних центрів світу. У 2017 р. Леонід Миколайович став Почесним директором цього інституту.
Л.М. Литвиненка було удостоєно Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1987), нагороджено орденом «Знак Пошани» (1986), відзначено почесним званням Заслужений діяч науки і техніки України (1997). У 2008 р. нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня. За рішенням Міжнародного астрономічного союзу у 2006 році малій планеті 2000NА25 присвоєно ім’я «Литвиненко». У 2008 р. за цикл робіт «Нові напрями радіоастрономічних досліджень» отримав премію НАН України імені С.Я. Брауде.
Указом Президента України від 18 травня 2016 року Л. М. Литвиненка нагороджено «Орденом князя Ярослава Мудрого» V ступеня. У 2020 р. за цикл праць «Аналітичні та алгебраїчні методи в задачах математичної фізики» він отримав премію НАН України імені М.М. Боголюбова.
Л.М. Литвиненко очолював програму НАН України зі спільних наукових досліджень Україна – ЕІSCAT, а також був членом науково-технічної ради «Антарктика» при МОН України.
Наукові результати, отримані Л.М. Литвиненком, висвітлено у понад 300 наукових працях, у тому числі 13 монографіях, зареєстровано 12 авторських свідоцтв на його винаходи.
Велику увагу Леонід Миколайович приділяв вихованню наукової молоді, підготовці фахівців вищої кваліфікації. Упродовж багатьох років він читав лекції на радіофізичному факультеті Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, за його керівництва захищено понад 20 докторських і кандидатських дисертацій. Багато його учнів стали провідними вченими і викладачами. Від 2002 р. Л.М. Литвиненко – заслужений професор Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, а з 2012 року – почесний доктор цього університету.
Л.М. Литвиненко був членом Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, Наукової ради з космічних досліджень НАН України, Міжнародного астрономічного союзу, Європейської астрономічної спілки, почесним членом Міжнародної спілки інженерів з електротехніки і електроніки, головою експертної ради ВАК у галузі астрономії, членом Бюро Відділення фізики і астрономії НАН України, головою Наукової ради НАН України з проблеми «Астрономія», одним із засновників Національного Українського радіосоюзу. У 1996 р. Леонід Миколайович посприяв створенню нового наукового журналу «Радіофізика і радіоастрономія», ставши його незмінним головним редактором.
Йому завжди були притаманні природна інтелігентність, доброзичливість у спілкуванні зі співробітниками, оригінальний погляд на наукові проблеми.
Висловлюємо щире і глибоке співчуття рідним, близьким і колегам покійного у зв’язку з цією непоправною втратою.
Президія Національної академії наук України
Відділення фізики і астрономії НАН України
Радіоастрономічний інститут НАН України