Народився 30.09.1951 р. у Полтаві. Доктор фізико-математичних наук (2014). Старший науковий співробітник (2003).
Закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка (1973). У 1973—1975 рр. працював в Інституті геофізики АН УРСР. Від 1975 р. працює в Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України у відділах теорії ядра та ядерних реакцій і теорії та моделювання плазмових процесів, з 2005 р. — заступник директора з наукової роботи.
Наукові інтереси охоплюють широке коло явищ фізики плазми. Дослідив взаємодію об’ємних і поверхневих хвиль у плазмі з урахуванням неоднорідності об’ємних хвиль поблизу межі поділу середовищ; запропонував пояснення подвоєння поверхневого резонансу в плазмоподібних середовищах з шорсткою межею. Розвинув теорію поглинання електромагнітних хвиль електронними системами з непараболічним законом дисперсії, яку застосовано до деяких типових напівпровідників, зокрема надґраток. Удосконалив опис сильнозагасаючих мод у тонких шарах колоїдних кристалів, що дало змогу пояснити особливості експериментальних дисперсійних залежностей. Запропонував модель рухів сильнонеоднорідної плазми в патрубках радіочастотних антен, що використовуються для нагрівання плазми в пристроях керованого термоядерного синтезу. Ця модель передбачає низку ефектів у периферійній ділянці токамаків. Розробив аналітичні методи, що пояснюють результати числового моделювання дифузії та нагрівання частинок під дією помірних випадкових полів, для яких не можна нехтувати захопленням частинок.
Державна премія України в галузі науки і техніки (2005). Відзнака НАН України «За професійні здобутки» (2011).