Народився 16.11.1960 р. у Києві. Кандидат фізико-математичних наук (1990).
Закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка (1983). У 1983—1986 рр. навчався в аспірантурі університету. У 1986—1992 рр. працював в Інституті ядерних досліджень НАН України. Від 1992 р. — в Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України (з 2000 — старший науковий співробітник відділу теорії ядра і квантової теорії поля).
Наукові дослідження стосуються вивчення властивостей малоадронних систем і легких ядер, процесів розсіювання в малонуклонних системах та фізики ядерних реакторів. Розвинув і узагальнив ℜ-матричну теорію ядерних реакцій, що прискорює збіжність розкладів фізичних величин і суттєво поліпшує опис їхньої енергетичної залежності (з М.М. Петровим). Описав дублетне розсiювання нейтрона на дейтронi за низьких енергiй на основi параметрiв, що характеризують зв’язаний i вiртуальний стани тритона. Вперше вивів формулу ван Оерса—Сегрейва на основi баргманового представлення S-матрицi i показав, що наявнiсть полюса в цiй формулi є прямим наслiдком iснування вiртуального стану тритона з малою енергiєю. Отримав вирази для довжини нейтрон-дейтронного розсiювання i полюса функцiї ефективного радіуса через параметри зв’язаного i вiртуального станiв тритона. Отримав (з М.М. Петровим) полюсне наближення функції ефективного радіуса нейтрон-протонного розсіювання. Провів розрахунки розмножувальних властивостей лавоподібних мас, що містять паливо, на зруйнованому 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС (об’єкт «Укриття»). Здійснив нейтронно-фізичне моделювання і розрахунки фізичних властивостей одно- та багатозонних підкритичних електроядерних систем, що керуються зовнішнім джерелом нейтронів (з В.М. Павловичем та ін.).