Народився 01.01.1947 р. у м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл. Кандидат фізико-математичних наук (1974). Старший науковий співробітник (1988).
Закінчив фізичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1970). В Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України працює від 1970 р. (аспірант, з 1973 р. — молодший науковий співробітник, від 1978 р. — старший науковий співробітник відділу математичних методів у теоретичній фізиці, з 1992 р. — старший науковий співробітник відділу математичного моделювання). Учень О.С. Парасюка.
Головні результати: модель поведінки інклюзивних формфакторів, узгоджена з дослідженою структурою адронів і характером лептон-адронних взаємодій за високих енергій; механізм породження ферміонної маси в режимі сильного зв’язку; теорія шаруватих структур з анізотропією обмінних взаємодій, що пояснює складнощі критичної поведінки і є підґрунтям для нових матеріалів з бажаними фізичними властивостями; розв’язання низки кардинальних проблем, зокрема української економіки, засадничо нова система національних рахунків і аналітичні оцінки дефолту банків.
Лауреат Огієнківської премії в галузі науки (1999). Медаль «В пам’ять 1500-річчя Києва» (1982). Подяка Голови Київської міської державної адміністрації (2000).
Близько 250 друкованих праць, серед яких 23 книги (В. Козирський, В. Шендеровський. Словник фізичної лексики. Українсько-англійсько-німецько-російський, 1996; В. Козирський, С. Шаховцова, В. Шендеровський. Українсько-англійсько-російський словник з радіяційної безпеки, 1998; В. Козирський, В. Шендеровський. За правдиве назовництво українське, 2003; Ю. Бездробний, В. Козирський, В. Шендеровський. Українсько-англійсько-російський тлумачний словник з радіології та радіологічного захисту, 2007; В. Козирський, О. Маловічко. Мовно-етнічна передісторія, 2012, та ін.).