Народився 21.02.1937 р. у с. Городище Бєлгородської обл. (Росія). Доктор фізико-математичних наук (1990).
Закінчив Харківський державний університет ім. О.М. Горького (1963). Від 1972 р. працює в Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України (з 1990 — провідний науковий співробітник відділу теорії ядра і квантової теорії поля).
Наукові дослідження стосуються вивчення властивостей малоадронних систем. Уперше на основі рівнянь Фаддєєва для розсіювання π-мезонів на дейтронах сформулював і розв’язав строгі динамічні рівняння з урахуванням ізотопічних змінних (з В.В. Пересипкіним). Отримана формула, що пов’язує довжини π-d- та π-N-розсіювання, має велику практичну цінність для аналізу експериментальних даних із піон-нуклонної та піон-дейтронної взаємодії за низьких енергій. Запропонував узагальнення методу фазових функцій, що дає змогу знаходити двочастинкові величини поза енергетичною поверхнею. Для амплітудної функції поза енергетичною поверхнею отримав диференціальне рівняння першого порядку, що на енергетичній поверхні переходить у відоме рівняння Бабікова—Калоджеро. Запропонував нове інтегральне формулювання методу фазових функцій і на його основі вперше виконав розрахунки тричастинкових полюсних функцій. Встановив, що закон подібності для рівнів Єфімова в широкому діапазоні зміни двочастинкової довжини розсіювання з точністю виконується вже для основного й першого збудженого рівнів системи трьох бозонів. Запропонував двотільний потенціальний підхід до опису адрон-дейтронної взаємодії, який для деяких випадків допускає точні аналітичні розв’язки і сприяє фізичному розумінню проблеми трьох частинок. На основі цього підходу з’ясував фізичну причину лінійної залежності енергії зв’язку тритона від дублетної довжини розсіювання нейтрона на дейтроні, що пов’язана з наявністю у тритона віртуального рівня.