Народився 20.04.1937 р. у с. Олександрівка Чутівського р-ну Полтавської обл. Доктор фізико-математичних наук (1973). Професор (1985).
Закінчив Харківський державний університет ім. О.М. Горького (1958). З 1958 р. працював у Фізико-технічному інституті АН УРСР (Харків), у 1962—1970 рр. — в Інституті фізики АН УРСР (Київ). Від 1970 р. — в Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України (1981—1996 — завідувач лабораторії теорії адронних систем, з 1996 — головний науковий співробітник). Наукова діяльність поєднана з педагогічною роботою в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та підготовкою наукових кадрів.
Зробив істотний внесок у вивчення низки фундаментальних питань ядерної фізики. Піонерні праці (з О.Г. Ситенком), присвячені дослідженню малонуклонних систем, започаткували новий напрям у ядерній фізиці і здобули міжнародне визнання. Дослідження ядерних процесів у системах з трьох і чотирьох нуклонів, виконані разом з учнями, стимулювали проведення нових експериментів в Інституті ядерних досліджень НАН України, Лабораторії нейтронної фізики (ОІЯД, Росія), Гренобльському інституті Ляуе—Ланжевена (Франція), Лос-Аламоській і Ліверморській наукових лабораторіях (США), Інституті фізики Базельського університету (Швейцарія), що підтвердили відповідні передбачення. Одержав важливі результати з теорії прямих ядерних реакцій, дифракційного ядерного розсіювання та фізики ядерних процесів за участю заряджених частинок. Здійснив строго тричастинкові розрахунки характеристик радіаційного протон-дейтронного захоплення з послідовним описом кулонівської взаємодії, що має велике значення для розуміння фізичних закономірностей процесів термоядерного синтезу в лабораторних умовах та в астрофізичних об’єктах.