Народився 17.12.1952 р. у м. Куп’янськ Харківської обл. Кандидат фізико-математичних наук (1983). 1977 року закінчив з відзнакою Харківський державний університет ім. О.М. Горького (фізико-технічний факультет) за спеціальністю «теоретична ядерна фізика». У 1977—1978 рр. працював інженером у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка. Від 1978 р. — в Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України (інженер відділу обчислювальних методів теоретичної фізики, з 1982 р. — інженер, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник відділу астрофізики та елементарних частинок, від 1998 р. — заступник директора із загальних питань).
Наукові дослідження стосуються фізики високих енергій, зокрема теорії фізики адронів. Дослідив спектр адронних резонансів на планарному та адронному рівнях, описав експериментальні дані з протонного та антипротонного розсіювання. Разом з М.А. Кобилінським запропонував і детально розробив новий підхід у теоретичному трактуванні даних з редже-траєкторій і на його основі пояснив різницю значень траєкторій у резонансній області та області розсіяння. Разом з М.А. Кобилінським, Є.С. Мартиновим та В.П. Шелестом сформулював дуальний механізм генерації фруасарона: показано, що продовжена умова унітарності прямого каналу регулює надунітарний померон і приводить до фруасарона, який описує всі основні закономірності у високоенергетичному дифракційному розсіюванні адронів. Використовуючи аналітичні властивості амплітуди та умови унітарності в перехресних каналах, отримав рівняння для адронних формфакторів.
Почесні грамоти Інституту та Президії НАН України.