українська
Анотація:Монографію присвячено аналізу каузальних відношень між енергетикою клітини і закономірностями реагування клітини та організму на зміни в екології.Розглядаються організаційні рівні клітина – органи – організм. Запропоновано поняття стану енергетичного стресу у клітини. Цей стан охоплює таку послідовність біохімічних та ультраструктурних змін у клітини, що спрямовані на ліквідацію індукованого ззовні дефіциту енергії шляхом збільшення швидкості синтезу АТФ в мітохондріях. Запропоновано енергетичну теорію адаптивного реагування клітини та усього організму на стресори, а також концептуальні та математичні моделі, що пояснюють інтеграцію різних систем організму людини задля мінімізації дефіциту енергії в максимальній кількості клітин. Аргументовано необхідність відмови від парадигми гомеостатичних констант організму. Запропоновано альтернативну парадигму, що базується на механізмах запобігання дефіциту енергії клітини. Такий механізм дозволяє децентралізовано адаптувати енергетику та фізіологію організму до тих темпів витрат енергії, що їх завдає середовище. Теоретичні положення монографії ілюстровані конкретними прикладами.
Читацька аудиторія:Для науковців і фахівців, що займаються дослідженням принципів та механізмів природної організації функцій живих систем.
російська
Анотація:Монография посвящена анализу причинных отношений между энергетикой клетки и закономерностями реагирования клетки и организма на перемены в экологии. Рассматриваются организационные уровни клетка – органы – организм. Предложено понятие энергетического стресса в клетке. Оно подразумевает последовательность биохимических и ультраструктурных изменений в клетке, направленных на устранение индуцированного извне дефицита энергии посредством увеличения скорости синтеза АТФ в митохондриях. Предложены энергетическая теория адаптивного реагирования клетки и целостного организма на стрессоры, концептуальные и математические модели, объясняющие интеграцию различных анатомо-функциональных систем организма позвоночных для минимизации дефицита энергии в максимальном количестве клеток. Обоснована необходимость отказа от парадигмы гомеостатических констант организма. Предложена альтернативная парадигма – исключение энергетического дефицита клетки. Это позволяет децентрализованно адаптировать энергетику и физиологию организма к навязанным темпам затрат энергии. Теоретические положения монографии иллюстрированы конкретными примерами из прикладной физиологии.
Читацька аудиторія:Для научных работников, интересующихся принципами и механизмами самоорганизации функций живых систем.