Анотація українська
Цей четвертий власне філософський твір Романа Кіся (після попередніх трьох його суто філософських книг, а саме – після "Квадриґи", 2009 та після "Фундаментальної сексології", 2010; а також після загального вступу до філософії смислу, що побачив світ у вересні 2012 року в межах книги "Як зупинити розукраїнювання України?") загалом завершує загальне формування теоретичних основ та методологічних пролегомен до цілком нового типу (та нового трансдисциплінарного напряму) філософування – філософської сенсології, що прагне охопити (у багатомірно-холістичному баченні) онтологічні, онтичні, філософсько-антропологічні, культурфілософські, епістемологічні, аксіологічні, етичні та соціоантропологічні (разом із лінґвокультурологією, комунікативістикою та різними напрямами лінґвістичної антропології) аспекти.
На формування загальної концепції Р. Кіся першорядний вплив мав так званий лінґвістичний поворот у гуманітарних та філософських знаннях (зокрема гіпотеза мовної відносности Сепіра-Вольфа; пізнє вітґенштейніянство; теорія мовленнєвих актів Остіна та Сьорла; лінґвопрагматика, сучасна дискурсологія та наратологія; а також погляди М. Бахтіна, Мартіна Бубера та Емануеля Лєвінаса на діялогізм та саму природу інтерперсонального і – нарешті – дуже значною мірою – феноменологія Е. Гуссерля (особливо у модифікаціях її Едит Штайн, Морісом Мерло-Понті, Яном Паточкою та окремими представниками постмодерністської думки)
Анотація російська
Это четвертое собственно философское произведение Романа Кися (после предыдущих трех его чисто философских книг, а именно – после "Квадрига", 2009 и после "Фундаментальной сенсологии", 2010, а также после общего вступления в философию смысла, вышедшего в сентябре 2012 года в пределах книги "Как остановить розукраинирование Украины?") в целом завершает общее формирование теоретических основ и методологических пролегомен к совершенно новому типу (и нового трансдисциплинарного направления) философствования – философской сенсологии, стремящейся охватить (в многомерно-холистическом видении) онтологические, онтичные, философско-антропологические, культурфилософские, эпистемологические, аксиологические, этические и социоантропологические (вместе с лингвокультурологией, комуникативистикой и различными направлениями лингвистической антропологии) аспекты.
На формирование общей концепции Р. Кися первостепенное влияние имел так называемый лингвистический поворот в гуманитарных и философских знаниях (в частности гипотеза языковой относительности Сепира-Вольфа; позднее витгенштейниянство, теория речевых актов Остина и Сьорла; лингвопрагматика, современная дискурсология и наука рассказа, а также взгляды М. Бахтина, Мартина Бубера и Эмануэля Левинаса на диалогизм и саму природу интерперсонального и – наконец – в очень значительной степени – феноменология Э. Гуссерля (особенно в модификациях ее Эдит Штайн, Морисом Мерло-Понти, Яном Паточкой и отдельными представителями постмодернистской мысли)