Анотації та інше

У книзі висвітлюється життєвий, творчий і науковий шлях визначної дослідниці побуту, звичаїв, обрядів, свят, мистецтва українського народу, Заслуженого працівника культури України Романи Романівни Кобальчинської (1946–2013). Особа цієї жінки може бути прикладом відданості науці, культурі, мистецтву; любові до своєї родини і до всіх, хто її оточував. Романа Кобальчинська (до одруження – Вовчовська) була не лише глибоким професіональним фахівцем, але ставилася до предметів своїх досліджень з винятковою відданістю, любов’ю. Вихованка філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (1965–1970), вона, все ж, віддала жар своєї душі етнографії та мистецтвознавству, хоча, як свідчить її книга «Золотії ключі» й численні статті, володіла гарним літературним талантом, тобто активно розвивала свій фах філолога. Р. Кобальчинська була багаторічним науковцем Національного музею народної архітектури та побуту України, завідувала відділом «Карпати».

В книге освещается жизненный, творческий и научный путь выдающегося исследователя быта, обычаев, обрядов, праздников, искусства украинского народа, Заслуженного работника культуры Украины Романы Романовны Кобальчинский (1946–2013). Образ этой женщины может служить примером преданности науке, культуре, искусству; любви к своей семье и ко всем, кто ее окружал. Романа Кобальчинская (до бракосочетания – Вовчовская) была не только глубоким профессиональным специалистом, но относилась к предметам своих исследований с исключительной преданностью, любовью. Воспитанница филологического факультета Львовского национального университета имени Ивана Франко (1965–1970), она, все же, отдала жар своей души этнографии и искусствоведению, хотя, как свидетельствует ее книга «золотые ключи» и многочисленные статьи, обладала хорошим литературным талантом, активно развивала свою профессию филолога. Р.

Кобальчинска была многолетним ученым Национального музея народной архитектуры и быта Украины, заведовала отделом «Карпаты».

Книга розрахована на етнографів, фольклористів, мистецтвознавців, народознавців, усіх, хто шанує нашу рідну українську культуру.

Книга рассчитана на этнографов, фольклористов, искусствоведов, народоведов, всех, кто чтит нашу родную украинскую культуру.

У книзі висвітлюється життєвий, творчий і науковий шлях визначної дослідниці побуту, звичаїв, обрядів, свят, мистецтва українського народу, Заслуженого працівника культури України Романи Романівни Кобальчинської (1946–2013). Особа цієї жінки може бути прикладом відданості науці, культурі, мистецтву; любові до своєї родини і до всіх, хто її оточував. Романа Кобальчинська (до одруження – Вовчовська) була не лише глибоким професіональним фахівцем, але ставилася до предметів своїх досліджень з винятковою відданістю, любов’ю. Вихованка філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (1965–1970), вона, все ж, віддала жар своєї душі етнографії та мистецтвознавству, хоча, як свідчить її книга «Золотії ключі» й численні статті, володіла гарним літературним талантом, тобто активно розвивала свій фах філолога. Р. Кобальчинська була багаторічним науковцем Національного музею народної архітектури та побуту України, завідувала відділом «Карпати».

Книга розрахована на етнографів, фольклористів, мистецтвознавців, народознавців, усіх, хто шанує нашу рідну українську культуру.

Книга рассчитана на этнографов, фольклористов, искусствоведов, народоведов, всех, кто чтит нашу родную украинскую культуру.

В книге освещается жизненный, творческий и научный путь выдающегося исследователя быта, обычаев, обрядов, праздников, искусства украинского народа, Заслуженного работника культуры Украины Романы Романовны Кобальчинский (1946–2013). Образ этой женщины может служить примером преданности науке, культуре, искусству; любви к своей семье и ко всем, кто ее окружал. Романа Кобальчинская (до бракосочетания – Вовчовская) была не только глубоким профессиональным специалистом, но относилась к предметам своих исследований с исключительной преданностью, любовью. Воспитанница филологического факультета Львовского национального университета имени Ивана Франко (1965–1970), она, все же, отдала жар своей души этнографии и искусствоведению, хотя, как свидетельствует ее книга «золотые ключи» и многочисленные статьи, обладала хорошим литературным талантом, активно развивала свою профессию филолога. Р.

Кобальчинска была многолетним ученым Национального музея народной архитектуры и быта Украины, заведовала отделом «Карпаты».