Анотації та інше

Ця книга містить наукові праці вченого, присвячені питанням етимології та історичної лексикології української мови. У першому розділі викладено нову концепцію походження назв Русь і варяги. Заперечується скандинавське походження цих назв і обґрунтовується положення, що обидві назви виникли в середовищі прибалтійських слов’ян. У другому розділі розглядається питання про «руські письмена» в Житії Костянтина Філософа. Робиться висновок, що під «руськими письменами» слід розуміти слов’янське глаголичне письмо, а руським воно назване тому, що виникло в дунайських русів, власне у тиверців, які в «Повісті временних літ» названі «толковинами», тобто перекладачами. Висувається і обґрунтовується припущення, що давні тиверці були болгарами (мізійцями), знали, крім болгарської, також грецьку мову, і вони рано прийняли християнство. Третій розділ присвячено аналізу «темних місць» у «Слові о полку Ігоревім». Розглянуто 56 «темних місць», які досі ще не розгадані або пояснені непереконливо.

У четвертому розділі висвітлюється етимологія цілого ряду «темних» слів української мови, у тому числі й назва Україна.

Эта книга содержит научные труды ученого, посвященные вопросам этимологии и исторической лексикологии украинского языка. В первом разделе изложена новая концепция происхождения названий Русь и варяги. Отрицается скандинавское происхождение этих названий и обосновывается положение, что оба названия возникли в среде прибалтийских славян. Во втором разделе рассматривается вопрос о «русских письменах» в Житии Константина Философа. Делается вывод, что под «русскими письменами» следует понимать славянское глаголичное письмо, а русским оно названо потому, что возникло у дунайских русов, собственно у тиверцев, которые в «Повести временных лет» названы «толковинами», т. е. переводчиками. Выдвигается и обосновывается предположение, что древние тиверцы были болгарами (мизийцы), знали, кроме болгарского, также греческий язык, и рано приняли христианство. Третий раздел посвящен анализу «темных мест» в «Слове о полку Игореве».

Рассмотрены 56 «темных мест», которые до сих пор не разгаданы или объяснены неубедительно. В четвертом разделе освещается этимология целого ряда «темных» слов украинского языка, в том числе и название Украина.

Для науковців, викладачів, аспірантів, студентів, учителів і широкого кола зацікавлених читачів

Для научных работников, преподавателей, аспирантов, студентов, учителей и широкого круга заинтересованных читателей.

Для науковців, викладачів, аспірантів, студентів, учителів і широкого кола зацікавлених читачів

Ця книга містить наукові праці вченого, присвячені питанням етимології та історичної лексикології української мови. У першому розділі викладено нову концепцію походження назв Русь і варяги. Заперечується скандинавське походження цих назв і обґрунтовується положення, що обидві назви виникли в середовищі прибалтійських слов’ян. У другому розділі розглядається питання про «руські письмена» в Житії Костянтина Філософа. Робиться висновок, що під «руськими письменами» слід розуміти слов’янське глаголичне письмо, а руським воно назване тому, що виникло в дунайських русів, власне у тиверців, які в «Повісті временних літ» названі «толковинами», тобто перекладачами. Висувається і обґрунтовується припущення, що давні тиверці були болгарами (мізійцями), знали, крім болгарської, також грецьку мову, і вони рано прийняли християнство. Третій розділ присвячено аналізу «темних місць» у «Слові о полку Ігоревім». Розглянуто 56 «темних місць», які досі ще не розгадані або пояснені непереконливо.

У четвертому розділі висвітлюється етимологія цілого ряду «темних» слів української мови, у тому числі й назва Україна.

Для научных работников, преподавателей, аспирантов, студентов, учителей и широкого круга заинтересованных читателей.

Эта книга содержит научные труды ученого, посвященные вопросам этимологии и исторической лексикологии украинского языка. В первом разделе изложена новая концепция происхождения названий Русь и варяги. Отрицается скандинавское происхождение этих названий и обосновывается положение, что оба названия возникли в среде прибалтийских славян. Во втором разделе рассматривается вопрос о «русских письменах» в Житии Константина Философа. Делается вывод, что под «русскими письменами» следует понимать славянское глаголичное письмо, а русским оно названо потому, что возникло у дунайских русов, собственно у тиверцев, которые в «Повести временных лет» названы «толковинами», т. е. переводчиками. Выдвигается и обосновывается предположение, что древние тиверцы были болгарами (мизийцы), знали, кроме болгарского, также греческий язык, и рано приняли христианство. Третий раздел посвящен анализу «темных мест» в «Слове о полку Игореве».

Рассмотрены 56 «темных мест», которые до сих пор не разгаданы или объяснены неубедительно. В четвертом разделе освещается этимология целого ряда «темных» слов украинского языка, в том числе и название Украина.