Анотації та інше

Збірка есеїв, «монтажі», як її називала Дебора Фоґель, постала не тільки з листувань (сьогодні зниклих) із Бруно Шульцом, але і з її власних, оригінальних естетичних теорій. Фоґель захоплювалась конструктивізмом у живописі та модернізмом у літературі, але глибоко в душі залишилась митцем-ліриком. Своїм текстам вона старалась надати рис газетного репортажу, композиції, складеної з окремих швидких знімків, таких, що наче не зазнали відбору. Її герої, навмисно схематичні і схожі на манекенів, гуляють вулицями вигаданого, геометричного міста, яке нагадує то Париж, а то Львів.

The collection of essays, «editing», as it was called Deborah Fogel, appeared not only from the correspondence (today missing) with Bruno Schultz, but also from her own, original aesthetic theories. Fogel was fond of constructivism in painting and modernism in literature, but remained deeply in the soul of a literary artist. She tried to give her lyrics a feature of newspaper reportage, a composition composed of individual quick snapshots that seemed to have not been selected. Her characters are purposely sketchy and like dummies, walking through the streets of a fictitious, geometric city that resembles Paris, or Lviv.

Збірка есеїв, «монтажі», як її називала Дебора Фоґель, постала не тільки з листувань (сьогодні зниклих) із Бруно Шульцом, але і з її власних, оригінальних естетичних теорій. Фоґель захоплювалась конструктивізмом у живописі та модернізмом у літературі, але глибоко в душі залишилась митцем-ліриком. Своїм текстам вона старалась надати рис газетного репортажу, композиції, складеної з окремих швидких знімків, таких, що наче не зазнали відбору. Її герої, навмисно схематичні і схожі на манекенів, гуляють вулицями вигаданого, геометричного міста, яке нагадує то Париж, а то Львів.

The collection of essays, «editing», as it was called Deborah Fogel, appeared not only from the correspondence (today missing) with Bruno Schultz, but also from her own, original aesthetic theories. Fogel was fond of constructivism in painting and modernism in literature, but remained deeply in the soul of a literary artist. She tried to give her lyrics a feature of newspaper reportage, a composition composed of individual quick snapshots that seemed to have not been selected. Her characters are purposely sketchy and like dummies, walking through the streets of a fictitious, geometric city that resembles Paris, or Lviv.