Анотації та інше

Адміністративно-фінансова децентралізація, яка відбувається в Україні впродовж останніх років та визнана однією з найбільш успішних реформ, є складним і апріорі неоднозначним процесом для розвитку соціально-економічної системи будь-якої країни, зокрема в коротко- та середньостроковому періоді. Це підтверджує і досвід держав, які здійснили реформи такого типу, і вітчизняна практика. Звичайно не усі результати першого етапу децентралізації в Україні можна визнати однозначно позитивними. Більше того, зроблені кроки спричинили нові ризики для територіального розвитку держави та нові виклики для регіональної політики, які повинні бути враховані на наступних етапах.

Перманентні та широкоформатні обговорення переваг та напрямів управлінських реформ перетворились на децентралізаційний марафон, в ході якого вже й забули, що децентралізація має розглядатись не як самоціль, а виключно як механізм досягнення стратегічних цілей, чи не найвагомішою з яких є активізація економічного зростання в державі за принципом «знизу — вверх» за рахунок ефективного використання власних соціально-економічних ресурсів громад, основним з яких є людський потенціал. Світовий досвід чітко вказує на те, що перерозподіл влади та ресурсів між рівнями управління розглядається в розвинених країнах як один із системних інструментів регулювання макроекономічної стабільності. Більше того, європейські країни виробили низку моделей та механізмів децентралізованого управління, яке ґрунтується на місцевому самоврядуванні.

Вважаємо за доцільне докладно розглянути кращі зразки таких механізмів з позиції потенціалу їх імплементації у вітчизняну практику та можливості отримання управлінських і економічних ефектів. Адже сама адміністративно-фінансова децентралізація не може розглядатись як гарантія вирішення усіх соціально-економічних проблем на регіональному чи місцевому рівні. Водночас кожна країна може сформувати свою модель управління, а кожен регіон і кожна громада може на власний розсуд скористатись шансом, який їм дає децентралізація, і перейти на новий щабель розвитку. Важливо лише не втратити цей шанс.

Административно-финансовая децентрализация, которая происходит в Украине на протяжении последних лет и признана одной из самых успешных реформ, является сложным и априори неоднозначным процессом для развития социально-экономической системы любой страны, в частности в кратко- и среднесрочной перспективе. Это подтверждает и опыт государств, которые осуществили реформы такого типа, и отечественная практика. Обычно не все результаты первого этапа децентрализации в Украине можно признать однозначно позитивными. Более того, предпринятые шаги вызвали новые риски для территориального развития государства и новые вызовы для региональной политики, которые должны быть учтены на следующих этапах.

Перманентные и широкоформатные обсуждения преимуществ и направлений управленческих реформ превратились в децентрализационный марафон, в ходе которого уже и забыли, что децентрализация должна рассматриваться не как самоцель, а только как механизм достижения стратегических целей, самой весомой из которых является активизация экономического роста в государстве по принципу «снизу — вверх» за счет эффективного использования собственных социально-экономических ресурсов общин, основным из которых является человеческий потенциал. Мировой опыт четко указывает на то, что перераспределение власти и ресурсов между уровнями управления рассматривается в развитых странах как один из системных инструментов регулирования макроэкономической стабильности. Более того, европейские страны выработали ряд моделей и механизмов децентрализованного управления, основанных на местном самоуправлении.

Считаем целесообразным подробно рассмотреть лучшие образцы таких механизмов с позиции потенциала их имплементации в отечественную практику и возможности получения управленческих и экономических эффектов. Ведь сама административно-финансовая децентрализация не может рассматриваться как гарантия решения всех социально-экономических проблем на региональном или местном уровне. В то же время каждая страна может сформировать свою модель управления, а каждый регион и каждая община может по своему усмотрению воспользоваться шансом, который им дает децентрализация, и перейти на новую ступень развития. Важно только не потерять этот шанс.

Для керівників органів державної та регіональної влади, органів місцевого самоврядування, викладачів вишів, науковців.

Для руководителей органов государственной и региональной власти, органов местного самоуправления, преподавателей вузов, ученых.

Адміністративно-фінансова децентралізація, яка відбувається в Україні впродовж останніх років та визнана однією з найбільш успішних реформ, є складним і апріорі неоднозначним процесом для розвитку соціально-економічної системи будь-якої країни, зокрема в коротко- та середньостроковому періоді. Це підтверджує і досвід держав, які здійснили реформи такого типу, і вітчизняна практика. Звичайно не усі результати першого етапу децентралізації в Україні можна визнати однозначно позитивними. Більше того, зроблені кроки спричинили нові ризики для територіального розвитку держави та нові виклики для регіональної політики, які повинні бути враховані на наступних етапах.

Перманентні та широкоформатні обговорення переваг та напрямів управлінських реформ перетворились на децентралізаційний марафон, в ході якого вже й забули, що децентралізація має розглядатись не як самоціль, а виключно як механізм досягнення стратегічних цілей, чи не найвагомішою з яких є активізація економічного зростання в державі за принципом «знизу — вверх» за рахунок ефективного використання власних соціально-економічних ресурсів громад, основним з яких є людський потенціал. Світовий досвід чітко вказує на те, що перерозподіл влади та ресурсів між рівнями управління розглядається в розвинених країнах як один із системних інструментів регулювання макроекономічної стабільності. Більше того, європейські країни виробили низку моделей та механізмів децентралізованого управління, яке ґрунтується на місцевому самоврядуванні.

Вважаємо за доцільне докладно розглянути кращі зразки таких механізмів з позиції потенціалу їх імплементації у вітчизняну практику та можливості отримання управлінських і економічних ефектів. Адже сама адміністративно-фінансова децентралізація не може розглядатись як гарантія вирішення усіх соціально-економічних проблем на регіональному чи місцевому рівні. Водночас кожна країна може сформувати свою модель управління, а кожен регіон і кожна громада може на власний розсуд скористатись шансом, який їм дає децентралізація, і перейти на новий щабель розвитку. Важливо лише не втратити цей шанс.

Для керівників органів державної та регіональної влади, органів місцевого самоврядування, викладачів вишів, науковців.

Административно-финансовая децентрализация, которая происходит в Украине на протяжении последних лет и признана одной из самых успешных реформ, является сложным и априори неоднозначным процессом для развития социально-экономической системы любой страны, в частности в кратко- и среднесрочной перспективе. Это подтверждает и опыт государств, которые осуществили реформы такого типа, и отечественная практика. Обычно не все результаты первого этапа децентрализации в Украине можно признать однозначно позитивными. Более того, предпринятые шаги вызвали новые риски для территориального развития государства и новые вызовы для региональной политики, которые должны быть учтены на следующих этапах.

Перманентные и широкоформатные обсуждения преимуществ и направлений управленческих реформ превратились в децентрализационный марафон, в ходе которого уже и забыли, что децентрализация должна рассматриваться не как самоцель, а только как механизм достижения стратегических целей, самой весомой из которых является активизация экономического роста в государстве по принципу «снизу — вверх» за счет эффективного использования собственных социально-экономических ресурсов общин, основным из которых является человеческий потенциал. Мировой опыт четко указывает на то, что перераспределение власти и ресурсов между уровнями управления рассматривается в развитых странах как один из системных инструментов регулирования макроэкономической стабильности. Более того, европейские страны выработали ряд моделей и механизмов децентрализованного управления, основанных на местном самоуправлении.

Считаем целесообразным подробно рассмотреть лучшие образцы таких механизмов с позиции потенциала их имплементации в отечественную практику и возможности получения управленческих и экономических эффектов. Ведь сама административно-финансовая децентрализация не может рассматриваться как гарантия решения всех социально-экономических проблем на региональном или местном уровне. В то же время каждая страна может сформировать свою модель управления, а каждый регион и каждая община может по своему усмотрению воспользоваться шансом, который им дает децентрализация, и перейти на новую ступень развития. Важно только не потерять этот шанс.

Для руководителей органов государственной и региональной власти, органов местного самоуправления, преподавателей вузов, ученых.