Ізохінолінові алкалоїди є перспективними кандидатами для розробки новітніх напівсинтетичних ліків. Одним з найбільш відомих представників цієї групи речовин є берберин, який широко використовується як харчова добавка для профілактики діабету, гіпертонії та гіперхолестеринемії завдяки своїй низькій токсичності щодо нормальних клітин організму та відсутності тіол-таргетної активності. Проте невисокий протипухлинний потенціал та низька біодоступність серйозно обмежує застосування берберину у медичній практиці.
Ідея проекту полягає в усуненні вищезгаданих недоліків берберину шляхом синтезу та ґрунтовного вивчення механізмів дії новітніх напівсинтетичних 9-О-модифікованих похідних берберину, які б володіли вищою біодоступністю, потужнішою протипухлинною дією та не викликали при цьому розвитку важких побічних ефектів у організмі пацієнтів.
В ході виконання роботи буде вивчено та порівняно між собою цитотоксичну активність сангвінарину, берберину та його 9-О-модифікованих похідних щодо псевдонормальних та злоякісних клітин ссавців. Буде досліджено роль оксидативного стресу, функціонального стану мітохондрій та системи глутатіону у механізмах загибелі злоякісних клітин, індукованих цими алкалоїдами. Крім того, буде встановлено зв’язок між довжиною ацильного ланцюга хімічно-модифікованих похідних берберину та швидкістю їхнього накопичення у клітинах-мішенях, а також вплив цих чинників на протипухлинний потенціал даних речовин. На завершальному етапі роботи буде проведено оцінку терапевтичного потенціалу новітніх похідних берберину (інгібування росту експериментальних пухлин у мишей, ключові показники гематологічного та біохімічного профілю крові піддослідних тварин та тривалість їх життя) та порівняно їхню ефективність з традиційними протипухлинними препаратами (доксорубіцин).
Отримані результати дозволять оцінити ефективність хімічної модифікації берберину в 9-О-положенні для підвищення біодоступності та посилення його протипухлинної дії щодо злоякісних клітин.