Довгий час українська археологія перебувала в умовах жорсткої цензури з боку тоталітарних держав, до складу яких входили українські землі. Відтак, як галузь, що впливала на національний наратив та усвідомлення власної ідентичності, мала бути не лише підконтрольною, а й відповідати певній ідеології.
Інструментом тиску на українських археологів були репресії. Вони проявлялися у створенні несприятливих для роботи і життя умов, забороні займатися професійною діяльністю, переслідуваннях за етнічною приналежністю чи за політичними мотивами, ув’язненні, психіатричних лікарнях, таборах та фізичного знищення. Цинічним проявом тиску стали репресії пам’яті – заборона друкувати наукові праці, вилучення з бібліотек вже опублікованих робіт, неможливість покликатися на них та навіть згадувати імена їхніх авторів.
Виставка присвячена археологам, які попри утиски і репресії проводили дослідження і робили важливі наукові відкриття. Ці люди репрезентують цілі покоління репресованої української археології, яка нараховує десятки чи навіть сотні імен.