Чому переміщення птахів нашими екосистемами динамічніші за переміщення видів риб чи ссавців? В чому різниця між палеорнітологією в Україні та Росії? Які галки ніколи не мешкали в Криму і чому з цього можна зробити висновок, що принцип «наука поза політикою» не діє? Про це й багато іншого у своїй статті розповів старший науковий співробітник відділу палеонтології Національного науково-природничого музею НАН України доктор біологічних наук Леонід Горобець.
Учений зазначив: «Птахи не оглядаються на географічні бар’єри і летять туди, куди вважають за краще. Тому зміна авіфауни вкрай динамічна і зазвичай обходиться без прямої участі людини. Так, у 2017 році вперше відмічено гніздування в Україні рожевого фламінго. Впродовж ХХ століття від західних кордонів почали залітати й поширюватись горлиця кільчаста, горихвістка чорна, щедрик, дятел сирійський. Сьогодні це звичайні мешканці міських екосистем, хоч сто років тому не було жодного. Навіть лелека, один із неофіційних символів України, ще за козацьких часів був невідомим у наших краях. Приблизно 2,5 тисячі років тому на північ Причорномор’я вперше прилетіли пелікани та бджолоїдки. Ще на декілька тисячоліть раніше з’явилися лебеді та журавлі. Сучасне видове різноманіття птаства України почало формуватись менше ніж 50 тисяч років тому. І витоки цієї історії потрібно шукати в горах Криму. Допоки переважна більшість території Східної Європи була вкрита прохолодним тундростепом, екосистеми Криму були дещо іншими, більш теплими. Ймовірно, дрозди, ластівки, горобці, сороки та інші звичні птахи розпочали розселення по Україні саме із Кримських гір. Палеонтологічні дослідження Криму принесли і ще можуть принести чимало важливих результатів, поміж яких розуміння ранніх етапів становлення сучасної авіфауни України».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією освітнього проєкту «КУНШТ»