Якою була демографічна ситуація в Україні до початку повномасштабного російського вторгнення? Які демографічні тенденції українські науковці вважають найзагрозливішими і чому? Чи можна запобігти депопуляції нашої країни і що для цього потрібно? Про це в інтерв’ю українській редакції французької новинної радіостанції «RFI» розповіла академік-секретар Відділення економіки НАН України, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України академік Елла Лібанова.
«Ми впевнені, що [після російського вторгнення 24 лютого 2022 року] [в Україні] зросла смертність і, судячи з усього, драматично. І зросла вона за рахунок різних вікових груп, – говорить учена. – Ми абсолютно точно отримаємо зростання смертності підлітків до 16 років та молоді до 25. Багато військових загинуло під час бойових дій, гине від обстрілів і цивільне населення.
Знизилась народжуваність. І знизилась також дуже суттєво. Перед війною, у 2021 році, у нас коефіцієнт народжуваності дорівнював 1,2. Торік цей показник уже був 0,9. Але в 2022 році ще народжувались діти, які були заплановані до війни. Катастрофічне зниження народжуваності, я думаю, буде цьогоріч — коефіцієнт сягне близько 0,7. І якщо війна не закінчиться в 2023-му, то наступного року ситуація також не покращиться.
Зараз дітей з’являється втричі менше, ніж потрібно для простого відтворення поколінь. Це мінус десятки тисяч українців у майбутньому.
Ми абсолютно не очікуємо бебібуму, як у країнах Європи після Другої світової війни. Після війни народжуваність потроху буде зростати. Але такого сплеску вже точно не буде. По-перше, зараз контрацепція поширеніша, а її засоби ефективніші. По-друге, нині підвищилися вимоги людей до якості життя. І сім’я не буде народжувати дитину, якщо батьки не здатні надати їй гідні умови життя.
<…>
Зовнішня міграція — найбільш впливовий складник демографічної динаміки.
Ми поки не зовсім розуміємо, скільки людей виїхало. <…> …тільки у ЄС зареєстровано зі статусом тимчасового захисту майже чотири мільйони українців. Але навіть якщо там не чотири, а 3,5 мільйона, якщо додати їх до 2,5–3 мільйонів трудових мігрантів, які були перед війною, то виходить дуже серйозна цифра. І це тільки у Європейському Союзі. <…>
Досвід Балканських країн говорить, що повертається додому після війни приблизно третина біженців. Я сподіваюсь, що ми повернемо більше. <…> …саме… відчуття «українськості» і дає надію на те, що повернеться не третина, а 50% чи навіть 60% тих, хто виїхав.
<…>
Зараз владою ухвалене рішення про розроблення стратегії демографічного відродження. Я сподіваюся, що стратегія не зведеться суто до демографічної політики, тому що це трішки різні речі. Стратегія демографічного відродження — це і житлова політика, і політика ринку праці, і політика розселення, і політика компенсації втраченого майна. Це і система підтримки людей старшого віку, і створення дружньої інфраструктури для сімей із дітьми. Це величезний шар роботи. <…>
Я б хотіла, щоб ми розробляли не тільки стратегію, а конкретизували напрями дій по періодах. Наприклад, на перші 5 років — нагальні кроки, на 10 — середньострокові плани, а далі — на 30-50 років уже більш амбітні стратегічні речі.
Ця стратегія передбачатиме комплексні дії: наприклад, для підвищення тривалості життя потрібна не лише роз’яснювальна робота та пропаганда здорового способу життя. Мають бути також передбачені економічні заходи, як, наприклад, стимулювання того, щоб людина не хворіла. Щоб їй було вигідніше взяти 3–5 додаткових днів до відпустки та відновитися, ніж брати лікарняний. Також, зокрема, потрібно таким чином стимулювати роботодавців, щоб їм вигідніше було б покращити умови праці, ніж сплачувати внески до фонду страхування від нещасних випадків».
Ілюстрації: istockphoto.com