«Клімат змінюється повільно, але коли зміни досягають точки перегину, починається обвал. Коли це станеться, більшості населення планети буде непереливки», – попереджає вчена-кліматологиня, експертка Міжурядова група експертів з питань зміни клімату (IPCC), завідувачка лабораторії прикладної кліматології відділу прикладної метеорології та кліматології Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАН України кандидат фізико-математичних наук Світлана Краковська. Чому клімат не просто змінюється, а змінюється прискорено? Як на ці зміни впливає концентрація парникових газів в атмосфері? До яких екстремальних погодних явищ слід готуватися людству? Як адаптуватися до нинішніх кліматичних змін і запобігти ще більшим? Про все це науковиця розповіла в інтерв’ю українському національному інформаційному агентству «Укрінформ».
 Кандидат фізико-математичних наук Світлана Краковська |
«Цикл вуглецю, звісно, був завжди: певна його частина виділялась в атмосферу й така ж сама поглиналася. Кліматична система пристосувалася до цих процесів і мільйони років була сталою, – говорить Світлана Краковська. – А потім людина в одну «геологічну мить» (за десятки років) підняла в атмосферу той вуглець, що був захований у надрах. І ця потужна «ін’єкція» порушила вуглецевий і, відповідно, енергетичний баланс у атмосфері, оскільки діоксид вуглецю – це парниковий газ, який взагалі-то сприяв виникненню життя на нашій планеті, бо вкриває її наче ковдрою і згладжує перепади температури дня й ночі, а також між сезонами.
Але наразі ця «вуглецева ковдра» стала значно товщою, і ні океани, ні рослинність уже не можуть поглинати вуглець у такій кількості. До речі, саме океан регулює клімат, і зараз він нагрівся до двох кілометрів углиб. Він ще здатний поглинати тепло, але від нагрівання може менше переробляти вуглецю. Крім того, підвищується кислотність океану, і на це реагують живі організми, переважно корали й молюски. Тож іще невідомо, як ці зміни вплинуть на екосистему всієї планети.
<…>
Періодичність зміни клімату справді існує, і вона спричинена, зокрема, астрономічними факторами. Наприклад, 60-річний цикл добре демонструє глобальна температура, усереднена по всій планеті, навіть за останні 150–180 років спостережень.
Але приблизно з 2000 року ми мали б бути на спадній гілці такого 60-річного циклу. Тобто зараз ми перебуваємо в природному циклі похолодання, порівняно з кінцем ХХ століття.
Проте цього не відбувається: температура впевнено зростає. Тобто антропогенний чинник значною мірою компенсується природним циклом похолодання, і нам пощастило, бо ми ще не відчули зміну клімату «у всій красі».
А приблизно у 2030-х роках почнеться фаза потепління, і цикл природний та цикл потепління, спричиненого людством, почнуть посилювати, а не компенсувати одне одного. Тоді все буде значно гірше. <…> І саме тому ми, науковці, закликаємо вживати термінових заходів вже. Бо зміна клімату – це про тут і зараз.
<…>
Усе, що ми можемо, це, з одного боку, запобігати ще більшому впливу на кліматичну систему, тобто скорочувати викиди чи нарощувати поглинання, наприклад, зеленими насадженнями, а з другого боку – уже треба адаптуватися до тих змін, що відбулися чи ось-ось стануться, і чим швидше почнемо, тим менше матимемо збитків і втрат, зокрема й життів. Практично на кожному рівні – від міжнародного до індивідуального – потрібен план дій, який на державному рівні зветься стратегією адаптації до зміни клімату».