Президія Національної академії наук України, Секція суспільних і гуманітарних наук НАН України і Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України з глибоким сумом повідомляють, що 26 жовтня ц.р. на 77-му році пішов із життя визначний літературознавець, заступник директора Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України в 2000 – 2022 рр., завідувач відділу давньої української літератури цієї установи академік НАН України Микола Матвійович Сулима.
Народився Микола Сулима 26 квітня 1947 року на Полтавщині (с. Загрунівка тодішнього Зіньківського району). Зростав у Великих Сорочинцях на Миргородщині, де й закінчив середню школу. Книги, красне письменство цікавили його змалку, тому він наполегливо готувався стати філологом. Після закінчення Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка з 1972 року М. Сулима працював у Державному музеї книги і друкарства України на посаді наукового співробітника. Академічне літературознавство вабило його, і 1979 року він стає лаборантом Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка та розпочинає свій великий шлях у велику науку. 1982 року захищає кандидатську дисертацію на тему «Українське віршування кінця XVI – початку XVII ст.». 1996 року його багаторічні наукові пошуки увінчує докторська дисертація «Українська драматургія XVII—XVIII ст.». Обидві праці були новаторськими, ґрунтовними, вони закрили великі лакуни у знаннях про українську барокову культуру. Всього перу Миколи Матвійовича належать 7 індивідуальних і колективних монографій. Базовими стали його розділи до І та ІІ томів нової «Історії української літератури» у 12-ти томах, де він виступив ще й редактором. Його близько 300 наукових статей присвячені постатям і творам усієї тисячолітньої історії нашого письменства, класичним постатям іноземних літератур. А ще він став упорядником, коментатором і редактором 12 унікальних видань пам’яток нашої літератури й літературознавства. Десятки разів виступав на наукових форумах по всій Україні та в закордонних центрах філологічної науки: у Польщі, Італії, Німеччині, Японії тощо. Микола Сулима був керівником низки наукових тем Інституту літератури з історії українського письменства, провідним фахівцем із творчості вершинних постатей нашої культури: Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайля Семенка. Зокрема, як шевченкознавець він підготував до виходу 6 грамплатівок із творами Тараса Шевченка. Був членом редколегії кількох українських та іноземних профільних наукових часописів.
Значним є спадок М.М. Сулими як педагога. Він є автором чотирьох шкільних підручників з української літератури, хрестоматії, співавтором багатьох навчальних програм. Викладав у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Національному університеті «Києво-Могилянська академія», Слов’янському університеті. Багато років очолював державні екзаменаційні комісії різних закладів вищої освіти. Суттєвим є його внесок у підготовку наукових кадрів: під керівництвом Миколи Матвійовича захистилися кілька аспірантів і докторантів, багато років він працював у Спеціалізованій вченій раді із захисту докторських дисертацій Д 178.01 (зокрема, на посаді ученого секретаря і заступника голови), а також в Експертній раді Вищої атестаційної комісії України (зокрема, як голова). Тривалий час очолював Наукову раду НАН України з проблеми «Класична спадщина і сучасна художня література».
А поза тим, Микола Сулима був надзвичайно привітною і доброзичливою людиною, великим патріотом і щирим другом. Любив життя, красу, досконалість. Дорожив своєю родиною і пишався улюбленою справою. Усім серцем вірив у Перемогу України. Останні 2 роки він боровся з важкою хворобою, але продовжував невтомно працювати і як співробітник Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, і як член Бюро Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України. Був завжди готовий допомогти колегам добрим словом і реальною справою.
Микола Матвійович був провідним філологом-медієвістом, залюбленим у художній світ Середньовіччя й Бароко, але не менше любив і невтомно вивчав українську літературу ХХ та початку ХХІ століть, був визнаним фахівцем у теорії віршування й самовідданим дослідником рукописів і стародруків. Йому однаково добре вдавались як наукові праці, так і ліричні вірші. Він був Людиною слова і Людиною-Словом.
Учні, друзі, колеги з великим сумом сприйняли звістку про смерть Миколи Матвійовича Сулими та висловлюють щире співчуття його рідним і близьким.
Прощання з померлим і відспівування відбуватимуться 28 жовтня у ритуальному приміщенні Берковецького кладовища. Родина запрошує усіх прибути не пізніше 13.00 до міського моргу №1 на вул. Оранжерейній, 9, звідки автобусами всі зможуть дістатися до кладовища.