Чому і як голод в Україні переріс у Голодомор? Завдяки чому факт геноциду вдалося довести? Як сталося, що інформаційна блокада, яку СРСР тримав десятиліттями, фактично підтримувалася і на Заході? Та чому багато десятиліть потому і досі точиться дискусія довкола кількості жертв тих подій? Про все це в ефірі «Радіо Свобода» розповів виконувач обов’язків головного наукового співробітника відділу історії України 20-30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України НАН України доктор історичних наук Станіслав Кульчицький.
Учений зазначає, що не було офіційно зафіксовано те, що у селян забирали не тільки заготовлений хліб, але й всю іншу їжу. Натомість у офіційних постановах була зафіксована нібито допомога від держави, що дуже ускладнило доведення факту Голодомору: «Це дуже важко було довести, що були якісь постанови, їх шукали. В усіх архівах їх шукали, в усіх прихованих архівах. Таких постанов про вилучення всієї їжі не було. І це я можу точно довести. Але, по-перше, треба спочатку довести те, що трапилося. У мене була така ідея, і вона була реалізована. Є тисячі спогадів, свідків голоду, тих, хто вижив. І в цих спогадах є кілька абзаців, чи просто кілька рядочків про те, що вилучали всю їжу. Я попросив одну мою співробітницю, Тетяну Боряк, знайти всі ці рядочки і скласти з них книгу. Це було зроблено. Книга обсягом до 400 сторінок з фіксацією місцеперебування кожного свідка, який казав, що все було вилучено, вся їжа. І це доказ. Тому що це інакше не можна розглядати. Є карта по Голодомору зроблена в Канаді: місцеперебування кожного свідка відзначено точками, і всі ці точки покривають територію України і Кубані».
Ознайомитися з
відеозаписом інтерв’ю Джерело: медійна платформа «Радіо свобода»