У грудні 2023 року відбулась міжнародна японсько-українська онлайн-конференція, організована Інститутом соціальних досліджень Охара (Японія) та Державною установою «Інститут всесвітньої історії НАН України».
Конференція стала початковим етапом реалізації Спільного японсько-українського дослідницького проєкту «Японія та Україна. Далекі та близькі партнери: історичні передумови, виклики та перспективи».
Цей унікальний науково-дослідницький проєкт є втіленням якісно нового етапу японсько-українських відносин під час російської агресії проти України, коли японський народ, уряд Японії стали союзником №1 в Азії, твердо і беззастережно засудили російське вторгнення і надають українському народу всебічну допомогу. І конференція, і проєкт також стали переконливим свідченням взаємної щирої симпатії наших двох народів, які, незважаючи на колосальну відстань між країнами, мають багато спільного як у менталітеті, цінностях, так і в історичному досвіді, тому виявляють великий інтерес один до одного.
Вітальне слово проголосили професор Університету Хосей (Японія) Рікако Шіндо та заступник директора з наукової роботи Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України» кандидат історичних наук, доцент Вікторія Солошенко. Саме завдяки їхнім зусиллям було започатковано і розпочато реалізацію спільного японсько-українського дослідницького проєкту.
 |
У доповіді колишнього директора Інституту соціальних досліджень Охара професора Акіри Сузукі «Профспілкова дипломатія під час Холодної війни із фокусуванням на відносини між японськими профспілками та профспілками країн Східного блоку» була представлена картина достатньо складної й напруженої боротьби за уми та серця робітничого класу Японії, зокрема провідних профспілок гірників, за те, щоб не допустити їхнього серйозного полівіння в час, коли Радянський Союз та інші країни Східного блоку намагались активно використати значне поширення контактів японських та радянських профспілок гірників під час поїздок до Радянського Союзу, зокрема до Донбасу, представницьких делегацій японських профспілок протягом 50-х років ХХ століття.
Директор Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України» член-кореспондент НАН України, професор Андрій Кудряченко представив доповідь «Співпраця України та Японії в період російсько-української війни», у якій всебічно розкрив динаміку, особливості та перспективи українсько-японських відносин під час російської агресії. Для політики всебічної підтримки героїчної боротьби українського народу, починаючи з 24 лютого 2022 р., притаманні наступні характерні особливості. По-перше, Японія не лише рішуче засудила російську агресію, але й приєдналася до санкційної політики західних держав. По-друге, незважаючи на те, що в Японії діє й донині найбільш пацифістська в світі конституція, ця країна, за словами посла України в Японії Сергія Корсунського, «демонструє найвищий рівень підтримки України та надає допомогу, заради якої довелось переступити через власні принципи». У свою чергу Україна зробила важливі кроки назустріч Японії, підтримавши Токіо у питанні Курильських островів. Указом Президента України Володимира Зеленського від 7 жовтня 2022 р. Україна визнала Курильські острови територією Японії, яка тимчасово окупована Росією. Важливим документом стратегічного рівня стала Спільна заява про особливе глобальне партнерство, підписана у Києві 21 березня 2023 р. лідерами обох держав.
Професор Університету Хосей Рікако Шіндо виступила із доповіддю «Співжиття японців та нових українських поселенців у Південному Карафуто (Сахалін після Другої світової війни)». Науковиця зазначила, що протягом тривалого часу документи та архіви з цієї проблематики були під забороною і стали оприлюднюватись лише під час так званої Перебудови. Перша хвиля українських поселенців з’явилася на території острову у 1946 р. Це були здебільшого українські селяни з раніше окупованих нацистами регіонів України, які залишились без житла. Протягом 1946 – 1949 рр. і японці, і українські переселенці жили поруч. Відбувався процес запозичення і засвоєння звичок та культури представників обох народів. Дослідниця наголосила, що зазначена тема важлива для подальшого вивчення в історичній перспективі.
Заступник директора з наукової роботи Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України» кандидат історичних наук, доцент Вікторія Солошенко у своїй доповіді «Співпраця між Україною та Японією у сфері науки та культури (середина ХХ – початок ХХІ століття)» висвітлила процес поглиблення та урізноманітнення українсько-японських зв’язків у сфері науки та культури. Етапним документом стала Спільна заява про нове партнерство у ХХІ столітті між Україною та Японією (2005 р.). Активними та плідними стали багатопланові програми досліджень медичних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС кількома провідними японськими та українськими науковими центрами, співробітництво балетної школи мистецтв Терада (Кіото) з Державним хореографічним училищем (Київ), участь українських дітей у міжнародних конкурсах дитячого малюнку «Kanagawa Biennial World Children's Art Exhibition» тощо. Важливою складовою співробітництва є дружба міст-побратимів, міст-партнерів – Києва і Кіото, Одеси та Йокогами, Львова і Кобе. Позитивна динаміка розвитку відносин між обома країнами у сфері науки і культури – це потужні підвалини для подальшого поглиблення співробітництва та міцної дружби між нашими країнами і народами.
 |
Доцент Університету Хосей Сатомі Ера у доповіді «Політика щодо біженців та українські евакуйовані в Японії» охарактеризувала особливості політики Японії щодо українських переселенців під час російської агресії проти України на рівні урядових заходів і дій місцевої влади, передусім щодо якнайшвидшої їхньої інтеграції до ринку праці, надання їм гуманітарної та освітньої допомоги.
Провідний дослідник неурядової організації PR Army, науковий співробітник Джорджтаунського університету (США) Владислав Гаврилов у доповіді «Російська агресія і розвиток дискримінаційних практик за етнічною приналежністю на окупованих територіях України (депортація, русифікація та мілітаризація українських дітей)» детально проаналізував цей воєнний злочин нинішнього кремлівського режиму щодо дітей з окупованих територій України. За даними ООН, з 24 лютого 2022 р. рф депортувала понад 2,8 млн українців з тимчасово окупованих територій, з них декілька сотень тисяч дітей незаконно вивезли до російської федерації та Республіки Білорусь.
Завідувач відділу історії країн Азії та Африки Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України» кандидат історичних наук, доцент В’ячеслав Швед у доповіді «Сучасна стратегія Японії щодо розвитку відносин з Глобальним Півднем: наслідки для України» зупинився на аналізі зазначеного напряму зовнішньої політики Японії. Уряд Японії, виходячи зі всебічного аналізу сучасного міжнародного розвитку, коли збільшилась роль Глобального Півдня у світовій політиці, вніс певні корективи до свого зовнішньополітичного курсу з урахуванням зазначеного чинника. Японія ефективно використала своє головування протягом 2023 р. у Великій сімці з тим, щоб значно поглибити свої відносини з країнами Глобального Півдня і протидіяти таким чином спробам росії та Китаю повністю панувати серед цієї групи країн. Успішне проведення саміту G 7 у Хіросімі (травень 2023 р.), оприлюднення нового плану Вільного та відкритого Індо-Тихоокеанського регіону стали важливими віхами у реалізації політики Японії щодо країн Глобального Півдня. Під час візиту прем’єр-міністра Японії Фуміо Кішіди до України (березень 2023 р.) були обговорені плани співпраці України з Японією щодо реалізації низки важливих проєктів у просторі Глобального Півдня.
Спеціально запрошена викладачка факультету соціальних досліджень Університету Хітоцубаші доктор філософії Юта Овада у доповіді «Мирні рухи в Японії проти російської атаки на Україну. Сучасний аналіз» зробила порівняльний аналіз антивоєнних рухів у Японії під час війни в Іраку та в умовах нинішньої російської агресії проти України. Дослідниця виявила суттєві відмінності між ними як у розмаху, охопленні японських територій, так і у форматах організації і мобілізації учасників антивоєнних рухів.
 |
Старший викладач кафедри військової підготовки Національного університету оборони України Наталя Солошенко у доповіді «Ядерні, техногенні катастрофи та спільна боротьба в їх подоланні Японії та України» зупинилась на розгляді ядерних та техногенних катастроф, які відбулись у цих країнах, та заходах щодо подолання їх наслідків. Йшлось про аварію на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 р. та аварії на японській АЕС Фукусіма-1, що сталась 11 березня 2011 р. Висвітлено потужну підтримку, яка була надана з боку японського уряду для здійснення проєкту з перетворення об’єкту Укриття на екологічно безпечну систему. Розглянуто спільність підходів України та Японії у реагуванні на сучасні виклики та глобальні загрози, тотожність позицій країн щодо відстоювання демократичних цінностей та верховенства права, що є міцним фундаментом для плідного розвитку усього спектру відносин.
Науковий дослідник Інституту соціальних досліджень Охара Рінзо Іто у доповіді «Уявлення про Україну у дослідницьких структурах з соціальних проблем у передвоєнній Японії на основі колекції періодики в Інституті соціальних досліджень Охара» дослідив головні теми японської історіографії зазначеного періоду щодо української проблематики. Такими темами є визвольні рухи під час російської революції, радянська політика щодо Української Республіки, зміни у національній політиці з початку 20-х років ХХ ст., колективізація та Голодомор. Найбільш відомими науковими публікаціями цього періоду стали: «Щодо радянської національної теорії після Сталіна» Йоічі Мурата, колишнього відомого учасника комуністичного руху в Японії, та дослідження Осугі Сакае про Нестора Махно, що має значну цінність.
Старший науковий співробітник Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України» кандидат економічних наук Євген Припік присвятив свою доповідь «Розвиток політичних та економічних відносин між Японією та В’єтнамом з 1945 р. по сьогодення» аналізу глибоких та якісних змін у взаємовідносинах країн протягом згаданого часу. За цей тривалий період взаємовідносини між Японією та В’єтнамом із відверто ворожих змінилися на відносини стратегічного партнерства і наразі країни успішно співпрацюють у рамках міжнародних та регіональних організацій, зокрема в рамках Угоди про Транстихоокеанське партнерство, а також в рамках Регіонального всебічного економічного партнерства, у якому беруть участь Японія і країни-члени АСЕАН.
Підсумовуючи результати конференції, її організатори відзначили, що вона стала ще одним важливим кроком на шляху поглиблення співпраці японських та українських науковців у галузі соціогуманітарних наук на основі масштабних наукових проєктів та відповідає сучасним тенденціям розвитку взаємовідносин Японії та України.
За інформацією Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України»