В Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (Львів) опублікували колективну монографію «Місцеве самоврядування в Україні (ХХ – початок ХХІ століття). Західні землі», в якій з’ясовано роль місцевого самоврядування на початку ХХ століття, під час Першої світової війни та визвольних змагань 1918–1921 років; розкрито стан і реформування місцевого самоврядування на Галичині e міжвоєнний період ХХ століття й у роки Другої світової війни; висвітлено особливості розвитку місцевого самоврядування в західних областях України у другій половині ХХ століття. Окрему увагу автори приділили вивченню ролі місцевого самоврядування після відновлення Незалежності, а особливо питанню його реформування та функціювання в умовах російсько-української війни. Книга зацікавить як фахівців – істориків, політологів, державних службовців, – так і широку читацьку аудиторію.

Як нагадують автори, ратифікація Україною Угоди про асоціацію з ЄС 16 вересня 2014 року суттєво вплинула на перебіг інституційних перетворень у нашій державі. Передусім це пов’язано з пунктами політико-нормативних вимог, висунутих до України як потенційного члена європейської спільноти. Один із основоположних критеріїв євростандартів – відповідний ступінь децентралізації політичної влади, досягнення якого визначає публічність системи місцевого самоврядування. Отже, якісна організація влади на місцях перетворилася на ресурс і рушій політики євроінтеграції України.

Політико-адміністративні реформи на українських землях у вигляді проєктів, концепцій та державних програм розпочалися за Австро-Угорської монархії, продовжились у період ЗУНР, у Польській державі й УСРР/УРСР. Натомість лише сьогодні, після чіткого визначення зовнішньополітичного курсу, вони набули реального змісту. Відтак перед країною постало завдання вибору оптимальної моделі місцевого самоврядування та процедури формування його органів і обрання керівництва, створення механізмів децентралізації влади, забезпечення принципу субсидіарності й розширення можливостей для участі інститутів громадянського суспільства у функціюванні органів місцевого самоврядування.

Виокремлення й інституційне закріплення інституту місцевого самоврядування в Конституції України стало значним досягненням новітньої політичної системи. Проте його становлення відбувалося непослідовно, в умовах концептуальної неузгодженості й теоретико-методологічного різнотлумачення головних засад, що змусило вчених вдатися до всебічного комплексного дослідження засад функціювання органів місцевого самоврядування у ХХ – на початку ХХІ століття.

Актуальність дослідження, яке виконали науковці Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, обумовлена тим, що становлення Української держави, демократизація суспільства потребують удосконалення політичних інститутів, зокрема й місцевого самоврядування. В основі побудови нової моделі організації влади й управління має бути гармонізація інтересів держави, регіону, територіальної громади й особи. Врівноважувальними у взаємовідносинах держави і місцевого самоврядування повинні стати інтереси особистості, для реалізації потреб якої вони й функціюють.

Колективна монографія складається з п’яти частин, які комплексно відображають історію функціювання місцевого самоврядування на західноукраїнських землях від кінця ХІХ століття до сьогодення – умовах панування різних окупаційних режимів, у час розгортання українських державних формацій і, зрештою, в Незалежній Українській державі, зокрема в умовах російсько-української війни, що розпочалася 2014 року і триває досі.

Перша частина праці – «Місцеве самоврядування західноукраїнських земель наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття та періоду ЗУНР» – представляє:

стан розвитку місцевої адміністрації та самоврядування на Галичині в умовах панування Австро-Угорської імперії;
рівень взаємодії українських товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт» і «Луг» з органами місцевого самоврядування в контексті суспільно-культурної діяльності у першій третині ХХ століття;
особливості адміністративно-територіального устрою Галичини й Буковини у 1914–1915 роках як складника інкорпорації краю в російську державну систему управління;
спробу розбудови національно-соборної моделі управління в час ЗУНР і систему влади й управління у ГСРР.

Стан і реформування місцевого самоврядування в Галичині, Буковині та Закарпатті в міжвоєнний період ХХ століття представлено у другій частині дослідження, де окрему увагу зосереджено на:

питаннях адміністративно-територіального устрою Східної Галичини у 1919–1939 роках як складника державно-управлінської системи Польщі;
політиці польської влади у сфері самоврядування в першій половині 1920-х років;
спробі реформування системи місцевого самоврядування у 1927–1933 роках;
місці й ролі українських політичних партії у виборчій кампанії до органів місцевого самоврядування 1927 року та 1933–1935 років;
особливостях функціювання місцевого самоврядування в період політики нормалізації польсько-українських відносин;
взаємодії українських економічних організацій та установ Галичини з органами місцевого самоврядування;
правовому статусі української мови в органах місцевого самоврядування та шкільництві міжвоєнної Галичини.

Третя частина монографії – «Особливості існування місцевого самоврядування в період Другої світової війни» – розкриває:

особливості становлення та функціювання органів місцевого самоврядування у західних областях в умовах першої більшовицької окупації краю 1939‒1941 років;
спробу організації місцевих органів влади на Західній Україні в умовах відновлення української державності влітку 1941 року;
роль місцевого самоврядування в умовах нацистської окупації регіону, особливо участі українських установ, громадських організацій і місцевих громад Галичини у порятунку українців-військовополонених із Червоної армії та потерпілих від повені й голоду восени 1941 – влітку 1942 років.

У четвертій частині – «Місцеві органи влади УРСР (1944–1991)» – представлено дослідження про:

роль місцевих рад у політичних та економічних трансформаціях західних областей УРСР повоєнного періоду;
розподіл повноважень центральних і місцевих органів влади на зламі 1960-х –1970-х років у питанні формування структури та темпів розвитку промисловості західних областей;
особливості функціювання інституту місцевого самоврядування в умовах політики перебудови, гласності, демократизації, впливу виборчих кампаній 1989 і 1990 років на розвиток місцевого самоврядування;
місця дисиденток в інституціях місцевого самоврядування Львівщини у 1985–1994 роках.

Останню частину книги присвячено розгляду особливостей функціювання місцевого самоврядування в незалежній Україні. Серед відображених тут питань:

становлення й законодавче забезпечення місцевого самоврядування в Україні наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття;
етапи й особливості децентралізації влади в Україні;
реформа місцевого самоврядування в умовах російсько-української війни 2014–2021 років;
специфіка ухвалення та новації Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» 2023 року;
діяльність Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської обласних адміністрацій у контексті повномасштабного російського вторгнення до України.

Як наголошують автори монографії, аналіз функціювання інституцій місцевого самоврядування на українських землях кінця ХІХ – початку ХХІ століття надзвичайно важливий, оскільки саме цей рівень найнаближеніший до населення і може забезпечувати високий рівень надання управлінських послуг. Адже наявність повноцінного місцевого самоврядування з досконалим громадянським суспільством – це запорука утвердження правової та демократичної держави із притаманним їй верховенством права, де найвищою соціальною цінністю є людина.

Висновки, положення, пропозиції та рекомендації дослідження можна використати:

у правотворчій діяльності – у контексті розроблення й обґрунтування правотворчих пропозицій та ініціатив, проєктів нормативно-правових актів щодо реформи місцевого самоврядування в Україні на засадах децентралізації та субсидіарності, а також удосконалення законодавства щодо проведення місцевих виборів і референдумів, інших форм локальної демократії з метою впровадження позитивного досвіду модернізації місцевого самоврядування, для ухвалення оптимальних і ефективних рішень органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами щодо продовження реформування місцевого самоврядування в Україні на засадах децентралізації та добровільного об’єднання територіальних громад;
у просвітницькій роботі – для правового виховання й підвищення рівня правової культури жителів територіальних громад, службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування, державних службовців профільних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;
у навчальному процесі – для підготовки дидактичних матеріалів і викладення навчальних дисциплін і спеціальних курсів з історії місцевого самоврядування.

Авторський колектив:

завідувач відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крипʼякевича НАН України кандидат історичних наук, старший дослідник Михайло Романюк;
старший науковий співробітник відділу «Центру дослідження українсько-польських відносин» Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Олена Аркуша;
старший науковий співробітник відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України доктор історичних наук, професор Андрій Сова;
головний науковий співробітник цього ж відділу доктор історичних наук, професор Іван Патер;
завідувач відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин» Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України доктор історичних наук, професор Микола Литвин;
доцент кафедри історії України, політології та права Національного лісотехнічного університету України кандидат історичних наук Микола Іваник (помер 2022 року);
завідувач цієї кафедри кандидат історичних наук, доцент Любов Шептицька;
аспірант Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Володимир Бакала;
директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України доктор історичних наук, професор Ігор Соляр;
молодший науковий співробітник відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України кандидат юридичних наук, старший дослідник Юрій Касараба;
аспірантка відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Поліна Костюк;
старший науковий співробітник цього відділу доктор історичних наук, старший дослідник Оксана Пасіцька;
старший науковий співробітник відділу доктор історичних наук, старший дослідник Оксана Руда;
старший науковий співробітник відділу доктор історичних наук Олександра Стасюк;
заступник директора Науково-дослідного інституту українознавства МОН України доктор історичних наук Павло Гай-Нижник;
старший науковий співробітник відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України кандидат історичних наук Микола Посівнич;
старший науковий співробітник цього ж відділу кандидат історичних наук Олександр Луцький;
доцент кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного кандидат історичних наук Світлана Лук’янченко;
учений секретар Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України кандидат історичних наук Олег Муравський;
професор кафедри історичного краєзнавства Львівського національного університету імені Івана Франка доктор історичних наук, професор Василь Чура;
аспірантка відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Роксолана Попелюк;
науковий співробітник відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України кандидат історичних наук Юлія Артимишин;
доцент кафедри історії України, політології та права Національного лісотехнічного університету України кандидат юридичних наук Олеся Ременяк;
директор науково-технічної бібліотеки, професор кафедри суспільних наук Івано-Франківського національного технічного університету доктор історичних наук, професор Роман Пуйда;
аспірант відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Казимир Шолота;
Перший заступник начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного кандидат історичних наук, полковник Збройних Сил України Ярослав Марченко;
старший науковий співробітник відділу нової історії України Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України кандидат історичних наук Павло Артимишин;
доцент кафедри політології та міжнародних відносин Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка» кандидат політичних наук, доцент Юрій Тишкун.

Бібліографічний опис видання:

Місцеве самоврядування в Україні (ХХ – початок ХХІ століття). Західні землі: монографія / відп. ред. Михайло Романюк; НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. Львів, 2023. 676 с.

Повна електронна версія монографії

За інформацією Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України