Президія Національної академії наук України і Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України з глибоким сумом повідомляють, що 30 квітня ц.р. на 82-му році пішов із життя видатний український поет, державний і громадський діяч, літературознавець, академік НАН України, Герой України Борис Ілліч Олійник.
Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня 1935 р. в с. Зачепилівка Новосанжарського району Полтавської області. Друкувати свої твори почав ще навчаючись у школі – з 1948 року. В 1957 році став переможцем Всеукраїнського поетичного конкурсу.
1958 р. закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. 1959 року вийшла друком збірка нарисів Б. Олійника «За Північним Дінцем».
Перша збірка його лірики – «Б’ють у крицю ковалі» (1962). Загалом Б. Олійник – автор понад 40 книг, віршів, есе, статей, надрукованих в Україні. Твори Б.І. Олійника перекладено російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами. До найвідоміших книг митця належать «Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Стою на землі» (1973), «Заклинання вогню» (1978), «Сива ластівка» (1979), «У дзеркалі слова» (1981), поема «Сім» (1988), «Поворотній круг» (1989), «Таємна вечеря» (2000), «У замкненому колі. Із окупаційного зошита» (2007).
Серед публіцистичних, наукових книжок Б. Олійника – «Криниці моралі та духовна посуха» (1990), «Сатанізація сербів, кому вона потрібна?» (1995), історичний нарис «Жорстока правда» (1999), есе «Хто наступний?» (1999).
З 1958 року Борис Ілліч Олійник працював завідувачем відділу республіканської газети «Молодь України». У 1962–1973 рр. – у журналі «Ранок» (пройшов шлях від кореспондента до головного редактора). Був заступником головного редактора журналу «Дніпро» та старшим редактором видавництва «Дніпро». З 1971 до 1974 р. – заступник голови правління Спілки письменників України. З 1974 до 1991 р. – завідувач відділу, член редколегії журналу «Вітчизна». З 1976 до 1991 р. – секретар Спілки письменників України та Спілки письменників СРСР. Із 1980 по 1991 рік обирався депутатом Верховної Ради УРСР Х і ХІ скликань. З 1989 по 1991 рік був головою Комісії зв’язків ВР СРСР з громадськістю та віце-головою Палати Національностей Верховної Ради СРСР. У 1992–2006 рр. Б.І. Олійник обирався народним депутатом України у Верховній Раді України І–IV скликань.
З 1995 до 2006 р. Б.І. Олійник – голова постійної делегації Верховної Ради України в Парламентській асамблеї Ради Європи. З 1996 до 2006 р. – віце-президент Парламентської асамблеї Ради Європи.
У травні-червні 1986 р. Б. Олійник одним із перших письменників вів репортажі із Чорнобильської зони на Центральне телебачення СРСР і України. Того ж року виступив із критичною статтею в «Литературной газете» (Москва) «Випробування Чорнобилем». Побував у багатьох гарячих точках міжетнічних конфліктів Радянського Союзу, Боснії-Герцеговини, про що розповів в есе «Два роки в Кремлі» («Князь тьми») «Хто і з якою метою сатанізує сербів?» (вийшло книжкою українською і сербською мовами (1996).
З перших днів війни в Югославії виступив у пресі, у Верховній Раді та Раді Європи проти ембарго Сербії. Про перебування в Сербії написав есе «Хто наступний?» (1999). Матеріали на захист сербів і чорногорців опублікував в українській, російській і югославській пресі.
Першим 1988 р. на XIX конференції КПРС сказав правду про Голодомор в Україні, запропонувавши створити «Білу книгу про чорні діла 1932–1933 рр.».
Від імені інтелігенції України вручив маршалові Д.Т. Язову клопотання про звільнення від радянського військо-політичного училища приміщень Києво-Могилянської академії, отримавши позитивну резолюцію.
Як аналітик літературного процесу Борис Ілліч Олійник видав книжку «Планета поезія» (1983), що складається з його літературно-критичних статей різних років.
На вірші митця написано багато відомих пісень, за його творами поставлено вистави «Заклинання вогню», «Пам’ять».
Наукову, громадську і поетичну діяльність Б.І. Олійника відзначено численними нагородами: званням Героя України, Орденом Ярослава Мудрого ІІІ – V ступенів, Державною премією СРСР (1975), Державною премією України імені Т.Г. Шевченка (1983), міжнародною премією імені Сковороди (1994), всеюгославською премією «Лицарське перо» (1998), міжнародною премією імені Давида Гурамішвілі (1999), міжнародною премією імені Шолохова (2001), премією імені В.І. Вернадського Фонду «Україна – ХХ століття», золотою медаллю імені В.І. Вернадського НАН України тощо.
Висловлюємо глибокі співчуття рідним і близьким покійного у зв’язку з непоправною втратою.
Прощання з Борисом Іллічем Олійником відбудеться 3 травня 2017 року - з 11.00 до 13.00 год. у Клубі Кабінету Міністрів України (вул. Інститутська, 7). Поховають Б.І. Олійника на Байковому цвинтарі в Києві.