12 лютого 2017 року Інтернет-журнал соціальної критики «Commons» («Спільне») опублікував статтю головного наукового співробітника Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М. Доброва НАН України доктора економічних наук Олександра Поповича, в якій представлено зважений наукознавчий аналіз низки безпідставних звинувачень НАН України та її реального місця у світовому науковому просторі.
«…той факт, що Україна, уп’ятеро скоротивши число дослідників, скотилася за цим показником до рівня країн Карибського басейну та держав, що розташовані на південь від Сахари, не може не викликати тривоги. Тим паче, навіть підписавши угоду про асоціацію з ЄС, в якій наша влада зобов’язалась розвивати науковий потенціал країни (статті 374 та 375 Угоди), вона продовжує політику, спрямовану на його скорочення», – наголошує автор і зазначає, що найбільш загрозливою тенденцією для вітчизняної наукової сфери та НАН України як її лідера є старіння кадрів, похідне від хронічного недофінансування. Наука відчуває величезний брак молоді, і якщо скорочення кількості науковців загалом і недобір молодих кадрів зокрема не припиняться, в осяжному майбутньому Академія ризикує зникнути, а наука в нашій країні – занепасти остаточно. Як підсумовує
О. Попович, «якщо досі НАН України, намагаючись зберегти бодай кістяк основних наукових шкіл, тим самим зберігала можливості свого самовідтворення, то нині ситуація змінилася – збереження здатності до самовідтворення можливе лише за умови істотного збільшення приходу молоді».
Він також спростовує низку неправдивих звинувачень на адресу НАН України, які нещодавно лунали у ЗМІ, доводячи, що Академія, у складі якої нині працює третина всіх вітчизняних учених, попри надзвичайно складні умови роботи, утримує за собою провідні позиції за багатьма напрямами досліджень не тільки в межах країни, а й у світі. Наприклад, «серед наукових установ України, у яких працюють дослідники з індексом Гірша, більшим за 20, інститути НАН України складають 59,5%, з індексом ≥ 30 їх 69,8%, а серед тих, де є вчені, яким ця автоматизована система надала право пишатися індексом ≥ 40, вони складають 88,9%».
Більше про це, а також про те, якою є вікова структура науки в Україні, чим зумовлено інерційність кадрового потенціалу науки, яку роль у становленні молодих учених відіграє старше покоління дослідників, на чому базується авторитет НАН України у міжнародному науковому просторі й чи можна ще врятувати Академію від небуття, читайте в повному тексті статті: https://commons.com.ua/uk/nacionalna-akademiya-nauk-ukrayini-ochima-naukoznavciv/.