Скільки шлюбів укладається й розривається в Україні щороку і що мотивує наших співгромадян одружуватися та розлучатися? Як чисельно співвідносяться зареєстровані й незареєстровані шлюбні союзи? Якими є регіональні особливості шлюбно-сімейної ситуації в нашій країні, чи можна прогнозувати її зміни й чому науковці вважають, що загалом вона дещо погіршилася? З чим пов’язане відносне зменшення кількості розлучень, яке спостерігається впродовж кількох останніх років? Які вияви має процес трансформації інституту сім’ї на глобальному й національному рівнях? На ці та низку інших запитань в інтерв’ю виданню «Сьогодні» відповіла провідний науковий співробітник відділу досліджень демографічних процесів та демографічної політики Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України кандидат економічних наук Людмила Слюсар.
«Сучасне суспільство, особливо країни Європейської цивілізації, характеризуються певними закономірностями, змінами в шлюбній сфері. Водночас, кожна країна має свої особливості, в тому числі і Україна. Особливістю України є те, що рівень шлюбності у нас високий за європейськими мірками. І десь до віку 30–35 років, ось цей віковий інтервал, фактично 90% населення або перебуває у шлюбі, або раніше перебувало у шлюбі. Позашлюбна самотність для нас нехарактерна. <…> За результатами вибіркових обстежень ми можемо зробити висновок, що рівень шлюбності досить високий. Водночас, всі сучасні тенденції, які відбуваються в шлюбній сфері, мають місце і в Україні. Це, насамперед, підвищення віку вступу в шлюб. Хоча у нас він все-таки нижче, ніж в більшості країн Європи, але, тим не менш, зараз у нас середній вік реєстрації першого шлюбу для жінок – 25 років, а для чоловіків – майже 28 років. Відходить у минуле рання шлюбність, тобто шлюби до 18 років. Якщо в середині 90-х це був досить великий відсоток – 8% шлюбів, навіть до 10%. То зараз це 1% шлюбів. Це стає дійсно рідкісним явищем. <…> Це питання – про сучасний стан інституту сім’ї – дуже складне і дискусійне. Є точка зору, що ми переживаємо кризу сім’ї (багато розлучень, низька народжуваність тощо). Але є й інший підхід: і європейські вчені, і ми дотримуємося думки, що відбувається трансформація інституту сім'ї, він змінюється. Сім’я залишиться, але форми її можуть змінюватися. Раніше, наприклад, мотивами вступу в шлюб дуже часто були економічні. 100 років тому родина була однодохідною, чоловік працював, а жінка – ні. І жінці, щоб вести гідний спосіб життя, потрібно було або вступити в шлюб, або піти в монастир. З іншого боку, умови життя, особливо в сільській місцевості (відсоток сільського населення був високим), були такими, що чоловікові жити одному було дуже складно. Економічні умови були такими, що змушували вступати в шлюб. Зараз основний мотив вступу в шлюб – мати рідну людину, тобто, причини зовсім інші. Звісно, це змінює умови життя. Зараз є сфера обслуговування, людина може десь харчуватися і, скажімо, чоловікові не потрібна жінка, щоб його обслуговувати. А жінці, якщо говорити примітивно, не потрібен чоловік, щоб її утримувати. В ідеалі і жінка, і чоловік самостійніші. Тому ці процеси стають складними. Складніше вибір: людина вибирає тому, що йому хтось близький, а не тому, що інакше просто не можна жити. Це дуже цікаві процеси. Це відбувається, і ми спостерігаємо різноманітність родинних форм», – говорить учена.
Повний текст публікації доступний за посиланням: https://ukr.segodnya.ua/ukraine/sociologiya-lyubvi-kak-ukraincy-zaklyuchayut-braki-i-pochemu-razvodyatsya-1113755.html.