Коли і з чого почалась історія Національного ботанічного саду (НБС) імені М.М. Гришка НАН України? Якими науковими дослідженнями там займаються? Чому колекція рослин цього саду настільки цінна, що отримала свого часу статус національного надбання? Про це й багато іншого в інтерв’ю Інтернет-виданню «The Village Україна» розповіли співробітники НБС імені М.М. Гришка НАН України – провідний інженер відділу ландшафтного будівництва Василь Остап’юк, провідний науковий співробітник відділу тропічних та субтропічних рослин доктор біологічних наук Роман Іванніков і завідувач відділу квітниково-декоративних рослин кандидат біологічних наук Юрій Буйдін.
«Сад розташований на історичній території, що має назву «Звіринець», де за літописами розташовувалася заміська резиденція київського князя, одного з наступників Ярослава Мудрого. Ще в князівські часи тут були мисливські угіддя і був заснований Видубицький монастир, а навколо нього містилися поселення. Там, де зараз територія саду бузків, навіть на старих фотографіях кінця XIX – початку XX століття можна побачити, що навколо монастиря є житлові будинки. Тут мешкали відомі люди. Наприклад, території відділу акліматизації плодових рослин називають Караваївкою, бо тут була дача відомого лікаря Караваєва. З кінця XIX століття на цій території розташований Свято-Троїцький монастир, – говорить В. Остап’юк. – У саду є три зони: науково-експозиційна, яку можна відвідувати, наукова, де вхід для відвідувачів обмежений, і господарська. Майже щороку в нас з’являються нові ділянки. Наприклад, у 2012 році відкрили корейський сад. У його підготовці брали активну участь корейські спеціалісти – щоправда, в екстремальних умовах, адже тоді випало ледь не півметра снігу. Також у нас відкрилися ділянки тибетської культури, зараз створюємо індонезійський сад. У деяких відділах ділянки створені, щоб відтворити природні умови на невеликій території, і розміщені вони за природно-географічним принципом. Наприклад, ділянки «Українські Карпати», «Далекий Схід», «Західний Сибір» та інші. А ось корейський сад показує прийоми озеленення та асортимент декоративних рослин. Але найбільш популярні в нас – моносади. Це колекція рослин одного виду чи роду, як-от сади магнолій чи троянд. Зараз ми працюємо над тим, щоб створити електронну базу рослин».
«Наша колекція має статус національного надбання – це означає, що вона становить величезну цінність для України. – підкреслює Р. Вікторович. – Коли наші попередники привозили рослини і збирали цю колекцію, мало хто замислювався для чого, а просто збирали. Тоді час такий був: щоб було, щоб людям показати. Тепер виявляється, по-перше, дуже багатьох рослин у місцях, з яких їх привозили, вже немає. Там стоять аеропорти, міста, розпахані поля. І ті рослини збереглися тільки в наших оранжереях. По-друге, ці рослини виявляються дуже цінними у фармакології, у косметології або як біологічно-активні добавки. Тобто вони мають такі властивості, яких не мають рослини української флори. По-третє, ці рослини тепер уже не можна просто привезти – їх або немає в природі, або держави, усвідомлюючи їхню важливість, заборонили їх вивозити. Тому наша колекція надзвичайно цінна. Думаю, з часом буде усвідомлення цього на більш високому рівні, а не тільки академічному. <…> Колекція рослин поповнюється. Ми обмежені в коштах, але можемо купувати рослини в магазинах України. Є ще обмін між ботанічними садами: ботсади по всьому світу публікують каталог – делектус – з переліком тих рослин, які в надлишку в ботанічному саду. Цими рослинами вони можуть поділитися з колегами. Ми щорічно публікуємо свій делектус й отримуємо делектуси від інших ботсадів з різних куточків світу».
«Відділ у нас досить великий, один з найбільших, – розповідає Ю. Буйдін. – На сьогодні маємо величезні колекції, які налічують понад 5000 видів, сортів, різновидів рослин. У нас є кілька профільних колекцій, які є основною характеристикою нашого відділу. Одна з найголовніших, яка має статус національного надбання України, налічує близько 700 видів та сортів. Держава підтримує цю колекцію, а ми намагаємося спрямовувати максимальні зусилля на її утримання. У нашому відділі є два види ділянок: закриті, на яких проводиться наукова робота і міститься основна колекція півоній, та експозиційна ділянка, на якій представлена десь третя частина цієї колекції для відвідувачів».
«На травневі вихідні (з 1 по 9 травня), коли починає цвісти бузок, у нас буває по 150 тисяч людей. Максимум у день було 30 000 відвідувачів. Цей період є проблематичним, бо дуже велике навантаження. Наприклад, навколо магнолій – а вони не дуже люблять втоптування ґрунту. <…> Є сумлінні відвідувачі, а є такі, що дозволяють собі зламати й понести додому. Але треба розуміти: щоб була змога приходити в ботсад наступного року, треба з повагою ставитися до рослин сьогодні», – наголошує В. Остап’юк.
Коли сад було відкрито для відвідувачів і яку площу він займає нині? Як створювались його оранжереї та теплиці? Що таке квіткова мода і чи стежать за нею науковці? Які проблеми заважають установі розвиватися? Відповіді на ці запитання шукайте в повному тексті публікації: http://www.the-village.com.ua/village/business/wherework/271229-de-ti-pratsyuesh-botsad.