У серії інтерв’ю, організованих «Студентським товариством усної історії філософії» (Київ), в історико-філософському фаховому журналі «Sententiae» (Sententiae 37:2 (2018) 186-205) вийшла друком розмова з головним редактором фахового журналу «Філософська думка», провідним науковим співробітником Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України доктором філософських наук С.В. Пролеєвим (інтерв’ю брали Ксенія Зборовська, Руслан Мироненко, Олена Костенко та Микола Шульга).
Розмову було присвячено таким темам: філософія як фах і її перипетії у 1970-ті – 80-ті роки, світле комуністичне майбутнє антирадянськими методами, чи була філософія «служницею ідеології», процес Гуріна та ін.
Описуючи радянські часи й українську науку за умов «марксистьської ідеології», С.В. Пролеєв влучно зазначає: «Люди справді хотіли розуміти дійсність, опановувати продуктивні філософські ідеї. Вони це робили, використовуючи ті формати, які існували. (…) Для тих людей це означало перебувати в смисловій системі координат, яку задавало суспільство. Це не назвеш і марксизмом, бо була безліч людей, які Маркса не читали. Ті ж партійні чиновники. Це не назвеш радянською ідеологією, бо умонастрій – не зовсім ідеологія. Радше це була якась дивна формація, своєрідна ментальна констеляція, пов’язана з утопічним прагненням уявного кращого світу. Вона володіла не лише цією країною, але і значною частиною світу».
Більше – у pdf-файлі.
За інформацією журналу «Sententiae»