З рейтингу World Happiness Report 2019 (за підсумками 2016-18 років), оголошеного у доповіді Організації Об’єднаних Націй, випливає, що українці належать до найнещасніших націй світу, адже Україна опинилась на 133 місці з 156, між Чадом та Ефіопією. Автори доповіді, вираховуючи рівні щастя, враховували шість чинників: ВВП на душу населення, тривалість життя, щедрість, соціальну підтримку, а також свободу і корупцію в плані їхнього впливу на прийняття важливих життєвих рішень. Кожен із цих показників оцінювали за десятибальною шкалою і з цих данних виводили середній бал для країни.
 |
Сергій Грабовський відзначає, що вірити цьому рейтингу можна лише частково, з огляду на певні неточності у вихідній інформації: Грузія й Україна досі фігурують у рейтингу як члени СНД, зазначаються дані про Сомалі, хоча такої держави де-факто не існує і т.д. Автор пропонує уважніше придивитися, яким є підґрунтя характеристики України як однієї з найнещасливіших країн світу та найнещаснішої у Європі, – підґрунтя як об’єктивне, так і суб’єктивне.
«Спершу – про суто об’єктивні чинники. До них належать ВВП на душу населення та тривалість життя. З цими показниками в Україні справді кепсько, особливо з тривалістю життя у порівнянні навіть із колишніми країнами з комуністичними режимами Центрально-Східної Європи. Що ж стосується ВВП, то варто враховувати, що за різними оцінками, від 30% до 50% української економіки перебуває або в «тіні», або на її грані, отже, навряд чи вироблений там ВВП можна врахувати повністю. Ба більше: до ВВП не входять кошти, надіслані та ввезені заробітчанами. А з усім цим (плюс т.зв. «сімейна економіка», тобто вирощувані на городах бабусями кріп, петрушка, картопелька, соняхи тощо) в підсумку виходить усе ж таки дещо вищий рівень доходів на душу населення, відтак вищий життєвий рівень, ніж враховано в Доповіді ООН. Звісно, тіньова економіка – це погано, але…», – зауважує Сергій Грабовський.
Що ж стосується суб’єктивних чинників, таких як щедрість і соціальна підтримка, автор відзначає, що їхній рівень в українському суспільстві можна визначити як достатньо високий, адже без них не вдалося б створити потужний волонтерський рух і зупинити російську агресію на сході України.
Сергій Грабовський підсумовує: «Українці мають самі, як у 2014-15 роках, усупереч усьому, відчути власну силу та докласти власні мізки й руки до зміни країни на краще, а не віддавати свої долі на виборах на відкуп різного ґатунку пройдисвітам, щоби потім почуватися ще нещаснішими…».
З повним текстом статті можна ознайомитись за посиланням:
https://day.kyiv.ua/uk/blog/suspilstvo/chy-y-spravdi-ukrayinci-taki-neshchasni
За інформацією газети «День»