Наталя Атамась – громадська активістка, відома популяризаторка науки, авторка блогів з питань найгостріших природоохоронних проблем, які є в Україні. Вона з тих учених, хто не лінується й не боїться виходити за межі свого кабінету, щоб доносити до мас (і не тільки широких, а й до носіїв законодавчої і виконавчої влади) інформацію про те, чому без розвитку науки не може бути життєздатної сучасної держави.
«Ми, орнітологи, живемо тут, бо прив’язані до своїх об’єктів, як наяда до свого струмка. Оце наша річка, оце наш ліс, і ти витрачаєш 20 років життя, спостерігаючи за птахами. У нашій країні все ще є за що боротися в царині природних ресурсів, тому є сенс бути тут, і ми цікаві колегам з інших країн саме тому, що ми тут і багато років ведемо свої спостереження», – каже вчена. У її випадку 20 років життя – не фігура мови. Саме стільки часу вона як учена-орнітологиня спостерігає за гніздовим життям колоніальних (тобто таких, що живуть великими колоніями) водних птахів в Україні, на Київському й Канівському водосховищах. Наталя Атамась системно відстежує міграцію птахів, має офіційний дозвіл на їх кільцювання, вміє спіймати птаха та взяти кров на аналізи, не заподіявши йому шкоди. Експерта з її рівнем досвіду держава мала б голубити й плекати. Можливо, саме таке ставлення й оцінку своїх професійних знань вона мала б в іншій державі, у тій-таки Польщі. Але оскільки Наталя – експертка в царині птахів, що живуть саме на українських водоймах, як фахівчиня вона повною мірою може бути затребувана тільки тут, в Україні.
Попри те що люди, як і раніше, напевно не знають, що насправді змушує птахів щорічно мігрувати, піддаючи себе виснажливим перельотам і небезпекам, відповідь на запитання, навіщо нам все-таки потрібно стежити за цією міграцією, навіщо враховувати її особливості, приймаючи рішення, які, здавалося б, до птахів не мають жодного стосунку, — далеко не загадка. Річ у тому, що міграційні маршрути перелітних птахів складалися століттями, якщо не тисячоліттями, тому, приміром, будівництво аеродрому без урахування вимог екологічної експертизи (яка включає й думку орнітологів) може спричинити не тільки матеріальні збитки, а й людські жертви. На відміну від людей, птахи далеко не відразу зрозуміють, що на звичному для них відрізку перелітного шляху виникла нова небезпека.
 |
За словами Наталії Атамась, передусім необхідно говорити про наболіле: поряд із сумлінними фахівцями працюють ті, хто готовий з корисливих інтересів підписати будь-який папірець. Завдяки реакції ЗМІ громадськість час від часу чує про чергове правопорушення, що загрожує несприятливими екологічними наслідками. Про те, чи покарані винні, інформації зазвичай немає. Правоохоронні органи в Україні демонструють свою послідовну незацікавленість розбиратися з екологічними злочинами, стверджує науковиця. Проте говорити про тотальну «зраду» теж було б неправильно, особливо враховуючи те, що не так давно Президент підписав низку указів про розширення територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
«Господь почув наші молитви!» – так від імені всього співтовариства українських учених, небайдужих до питань охорони природи, іронічно каже Наталія Атамась про це довгоочікуване рішення першої особи держави. Втім, сама вчена неодноразово підкреслює: немає ніяких українських учених, – ми або інтегровані в загальносвітовий науковий процес, або ні. І саме такий ракурс бачення мають культивувати політичні еліти, коли вони беруться за вирішення проблем вітчизняної науки.
З повним текстом інтерв’ю можна ознайомитись за посиланням:
https://dt.ua/personalities/sposterigachka-za-ptahami-i-lyudmi-309072_.html
За інформацією суспільно-політичного тижневика «Дзеркало тижня»