26 травня 2019 року гостями святкового телемарафону столичного телеканалу «ТРК Київ» з нагоди Дня Києва стали завідувач відділу лазерної спектроскопії Інституту фізики НАН України член-кореспондент НАН України Анатолій Негрійко та старший науковий співробітник відділу фізичної електроніки Інституту фізики НАН України кандидат фізико-математичних наук Антон Сененко.
«Українська академічна наука має тривалу історію, – зауважив Анатолій Негрійко. – Торік наша Національна академія відзначила своє 100-річчя. Нещодавно 90 років виповнилось Інститутові фізики НАН України. Звичайно, до цих дат було виконано ретроспективу наукового доробку наших вчених, ми згадували, що зроблено ними за цей час такого, що і сьогодні має вагу в науковому світі. Наприклад, досягнення українських фізиків минулих років і сьогодні широко використовуються у напівпровідниковій електроніці. У всіх сучасних транзисторах і діодах присутній так званий p-n перехід, спостереження якого та пояснення принципу дії вперше у світі зробив академік Вадим Лашкарьов (1903–1974) – у статті, опублікованій ще 1940 року. У 1946 році академік Соломон Пекар (1917–1985) запропонував поняття «полярон», яким тепер теж користуються науковці всього світу. Йдеться про квазічастинку, що утворюється за умов, коли електрон рухається у кристалі, притягуючи до себе атоми, тобто рухається не вільно, як у вакуумі, а тягне за собою так звану «шубу». В Інституті фізики НАН України працював свого часу Еммануїл Рашба, на честь якого названо всесвітньо відомий фізичний ефект, що описує особливості спін-орбітальної взаємодії у напівпровідниках, а спінтроніка нині є основою для розроблення найпередовіших засобів запису інформації, елементів комп’ютерної техніки тощо. Це теж було зроблено в Інституті фізики НАН України, і Е. Рашба є зараз одним із найцитованіших учених світу. Щоправда, він уже давно працює у США. Цікаво ще й те, що прізвище Е. Рашби згадується не тільки в текстах різноманітних наукових статей, публікованих найпрестижнішими рецензованими фаховими журналами, а й у заголовках цих статей, і налічується їх тисячі.
Протягом половини своєї історії Інститут фізики НАН України щорічно проводить власні наукові конференції. Цьогоріч ми відзначили п’ять найкращих, на нашу думку, наукових робіт. Одна з них пояснює особливості температурних залежностей рухливості носіїв заряду в аморфних органічних напівпровідниках. Широкому загалові це ні про що не говорить, але для сучасної електроніки й світової науки в цілому це була суттєва проблема. І вирішив її співробітник нашого Інституту кандидат фізико-математичних наук Андрій Кадащук у тісній співпраці з бельгійськими колегами. До числа призерів інститутської конференції увійшла робота молодої вченої Ірини Найко, яка доповідала про те, як можна використати ефект Холла при конструюванні новітніх супутникових двигунів. Є у нас і роботи з квантової оптики, а це – передній край науки. Вони, можливо, дещо віддалені від практичного застосування, хоча, як передбачається, новітні системи криптографії працюватимуть саме на основі так званих переплутаних квантових станів. Словом, це такі речі, які непросто (якщо взагалі можливо) пояснити нефахівцям за короткий час, та кияни, проходячи повз академічні установи, мають знати, що сьогодні там іще збереглася справжня наука, а наш Інститут фізики НАН України – не тільки красива будівля, а і славний вітчизняний фізичний науковий центр».
За словами Анатолія Негрійка невід’ємною частиною сучасної науки є міжнародне співробітництво, в тому числі участь у міжнародних дослідницьких проектах і програмах: «Наука, відокремлена, закрита від світової, не може бути ефективною. Від 2014 року діє Рамкова програма Європейського Союзу з досліджень та інновацій «Горизонт 2020», в якій Україна бере участь вже як асоційований член. Фінансування міжнародних досліджень, що виконуються за цією програмою, складає до 10% видатків країн ЄС на дослідження і розробки. За умовами програми, такі дослідження мають об’єднувати вчених щонайменше трьох різних країн. Важливість програми «Горизонт 2020» для України полягає в тому, що проекти, які подаються на здобуття європейського фінансування, проходять сувору експертизу на відповідність світовому науковому рівню – слід сказати, це достатньо висока планка. Заявки на отримання таких грантових коштів можуть подавати не лише наукові установи чи заклади вищої освіти: за статистикою, до половини українських кандидатів, яким вдалось отримати кошти ЄС, – це приватні фірми, а саме малі та середні підприємства. Загальний бюджет проектів від України становить 22 млн євро (в Інституті фізики НАН України наразі виконуються 5 проектів за програмою «Горизонт 2020» на суму близько 400 тис. євро). Це порівняно небагато: бюджет Німеччини за цією програмою майже у 300 разів більший – 6 млрд євро. Але вже зараз слід готуватися до наступного етапу – участі у черговій загальноєвропейській програмі, яка називатиметься «Горизонт Європа» і почне діяти з 2021 року. Її бюджет майже в півтора рази перевищуватиме бюджет програми «Горизонт 2020» і сягне 100 млрд євро. Українським ученим необхідно буде долучатися до виконання проектів за новою програмою, хоча це й досить складно».
Антон Сененко коротко розповів про реформу вітчизняної наукової сфери та популяризацію науки в Україні: «Наша країна зараз рухається дуже непростим євроінтеграційним шляхом. Те саме відбувається і з вітчизняною наукою – нині триває її реформування, до якого активно долучаються й українські вчені. Наприкінці 2015 року Парламент ухвалив нову редакцію Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», на виконання норм якого була створена й запрацювала Національна рада України з питань розвитку науки і технологій, а зараз створюється Національний фонд досліджень України, який на конкурсних засадах розподілятиме грантові кошти для реалізації найбільш перспективних дослідницьких проектів. Інакше неможливо наблизити нашу науку до європейських стандартів. Цей процес відбувається на тлі постійного браку державного фінансування наукової сфери. Тим не менш, наші вчені якось примудряються працювати на світовому рівні, отримувати цікаві результати.
На щастя, в останні 5 років спостерігається стрімке зростання кількості вчених, які активно залучені в популяризацію науки. Насамперед через соціальні мережі, де багато хто з них має особисті профілі й час від часу захопливо і зрозумілою мовою дописує про досягнення української та світової науки. Але, крім цього, є також тематичні теле- і радіопередачі. Я називаю це соціально відповідальною журналістикою, яка, на противагу висвітленню скандальних тем із політики та шоубізнесу, розповідає громадськості про те, що у світі існує щось інше, завдяки чому людська цивілізація рухається вперед. Не можу не згадати і про великі науково-популярні проекти, такі як «Дні науки» й «Наукові пікніки». У 2019 році весняні «Дні науки» збіглись у часі зі святкуванням Дня Києва і припали на 25 і 26 травня. «Наукові пікніки» у медичному форматі відбулися тижнем раніше і знову пройдуть восени. Ці заходи мають формат, доступний для відвідувачів різних вікових категорій, освітніх рівнів і фахів, та пояснюють, наприклад, як від здобутків у ядерній фізиці може залежати добробут держави або як новітні розробки в галузі матеріалознавства допомагають рятувати наших солдат від ворожих куль і снарядів. Крім природничих наук – фізики, хімії, біології, – важливо популяризувати й соціогуманітарне знання, адже вчені Інституту історії України, Інституту народознавства НАН України й інших академічних установ у своїх працях і виступах спростовують численні міфи щодо української історії та культури. Їм також належать численні фундаментальні видання, зокрема багатотомні енциклопедії».
Відеозапис телемарафону доступний за посиланням: https://youtu.be/K37-6-O6DWQ (з 00:50.50).
Матеріали опублікувала: Прес-служба НАН України