 |
Український зоолог розказує про вивчення дельфінів Чорного моря та навіщо це потрібно: «Я сам спеціалізуюся на еволюційних дослідженнях. Ми вивчаємо еволюцію, анатомію, біологію у вузькому сенсі: ріст, живлення, розмноження, тривалість життя тварин. Вивчаємо популяційну біологію, особливості просторового розподілу тварин у морі, міграції, оцінюємо чисельність видів як у регіоні загалом, так і в окремих акваторіях. Ми, наприклад, знаємо, що в районі острова Джарилгач зосереджена мікропопуляція афалін чисельністю лише від 40 до 50 тварин. Щоліта вони повертаються, із року в рік ми бачимо тих самих тварин. Загальну популяцію, просторовий розподіл вивчають за допомогою авіаційних і суднових обліків. Також багато інформації дають викидання тварин на берег. Завдяки ним ми можемо оцінити масштаби загибелі, дізнатися причини смертей, зробити висновки й дати суспільству рекомендації щодо зменшення масштабів смертності тварин. Зазвичай на берег викидаються мертві особини. Вони помирають із різних причин. В одних це природна смерть, через хвороби, зокрема інфекційні, в інших насильницька. Наприклад, тварини випадково гинуть у рибальських сітках, які рибаки ставлять на камбалу або осетрових. Часто ці сітки браконьєрські. Серед причин загибелі й «фантомний лов»: рибалка поставив сітку й забув про це, а до неї роками потрапляють тварини й задихаються. Дельфіни дихають легенями, як і ми, тож повинні виринати час від часу. Найбільше викидання з тих, що я бачив, сталося 2012-го в Криму. Більше ніж сотня тварин на кілька кілометрів пляжу — це навіть для підготовлених людей важка картина. Певними роками понад половина випадків загибелі тварин — від сіток. Це може бути 10–20% усіх тварин. По Чорному морю ми поки що не маємо надійних даних».
Також Павло Гольдін розказує про унікальний для України захід – авіаційний облік дельфінів: «Проект, у межах якого відбувся авіаоблік, якраз має закласти методологію розрахунків, що застосовуватимуться в усіх країнах. Нам вдалося протягом літнього польового сезону реалізувати одночасно судновий облік у територіальних водах України в північно-західній частині Чорного моря та авіаційний у межах польотної зони «Одеса». Це було частиною більшого обліку, що охопив води України (без Криму), Румунії, Болгарії, Туреччини та Грузії, тобто все море без Росії та Криму. Авіаоблік такого масштабу, площі, покриття — безпрецедентна подія на Чорному морі. Схожа робота проводилася й раніше, ще за радянської влади. Тоді щороку робили облік у територіальних водах СРСР й інколи Румунії та Болгарії. Із перервами вони проводилися з 1967-го по 1987-й. Утім, методика спостережень була іншою з огляду на технічні можливості тих часів. І цифри були дуже приблизними. Після того багато років жодних обліків не проводилося, окрім локальних — в Азовському морі та Керченській протоці у 2001–2002-му. 2013 року облік охопив зону за межами територіальних вод України: знову ж таки північно-західну частину моря, Румунію та Болгарію. Він був досить масштабним, але без прибережних вод. Таким чином, усі попередні обліки не охоплювали турецьких вод і відбувалися в одній екологічній зоні, адже північно-західна частина моря — це шельфові води з відносно невеликою глибиною. Ми летіли на висоті приблизно 200 м, зі швидкістю 180 км/год. Це дуже низько й повільно, не кожен літак може так рухатися. Зі стандартнішої висоти, скажімо, 1 км, не можна вже спостерігати найменших китоподібних — морських свиней. Їхні розміри лише 1–1,5 м, а дитинчат — 60 см. Їх просто не видно. Ми завершимо проект 2020-го року, коли вийде офіційний реліз із усіма даними. Після обліку почне роботу аналітична група, їй потрібно дати кілька місяців. Старі дані дуже приблизні, засновані на припущеннях: білобочка — 100–400 тис. афаліна —від 20 до 50 тис., морська свиня — приблизно 50 тис. Однак я не ризикую навіть вказати межі цих оцінок. За Радянського Союзу показники дуже різнилася з року в рік. Наприклад, одного було 100 тис., наступного 500 тис., потім знову 100 тис. Це свідчить про те, що частина звірів перебувала в турецьких водах. Нині ми також побачили велику різницю в розподілі дельфінів. Думаю, зі старих радянських досліджень щось можна буде вичавити в поєднанні з новими даними».
Науковець розказує про те, від чого залежить кількість дельфінів у різних частинах моря: «Це залежить від року та сезону. Для дельфінів важливо, де кормова база. Також на них впливають інші фактори: взимку — низька температура, влітку — цвітіння водоростей. Дельфіни — індикатори загального стану морського середовища. Якщо в якійсь зоні їм добре, отже, там цілком правильно працює морська екосистема. Є риба, планктон, повні харчові мережі».
Також Павло Гольдін пояснює у чому особливості суднового обліку порівняно з авіаційним: «Він дає змогу дати швидку екологічну оцінку нашим територіальним водам: яким дельфінам і де добре, яким погано, де потрібно зробити охоронну акваторію. Ми отримуємо більше деталей, і судновий облік прив’язаний до практичних екологічних цілей держави. Його треба проводити хоча б щороку, тоді як авіаційний щонайменше раз на шість років. У Румунії, наприклад, двічі на рік роблять судновий облік. Ми ж провели перший із початку війни. Через захоплення Криму було знищено дослідницьку інфраструктуру. Ми втратили всі наукові центри, були розірвані всі наукові мережі, 2014-го ніхто не знав, що робити. Тепер ми відновили інфраструктуру в Одесі, там працює консорціум Український науковий центр екології моря Мінприроди України та Інститут морської біології НАН України, а в Києві — Інститут зоології НАН України. Ми почали співпрацю з національними природними парками. І станом на сьогодні досягли більшого прогресу, ніж до війни. На мою думку, зоологія в Україні нині на підйомі. Судновий облік ми провели в межах EMBLAS — проекту екологічного моніторингу Чорного моря, що фінансується ООН. Авіаоблік також за гроші Єврокомісії у межах виконання морської стратегічної рамкової директиви Євросоюзу в причорноморських країнах-членах ЄС та асоційованих країнах. Більша частина — Румунія та Болгарія, і як сусіди — Україна й Туреччина. Завдяки асоціації з ЄС ми в себе реалізовуватимемо цю директиву. Окрім того, частину грошей ми отримали від ACCOBAMS — міжнародної конвенції з охорони китоподібних Середземного та Чорного морів. Ми самі у 2016 та 2019 роках отримували гранти від них на дослідження дельфінів. ЄС має великий пакет законів щодо охорони природи та регулювання морського середовища. Морська стратегічна рамкова директива встановлює показники доброго стану морського середовища, серед них біорізноманіття, інвазійні та промислові види, трофічні мережі, хімічне забруднення, акустичне забруднення — підводні шуми. Наприклад, чисельність інвазійних видів не може перевищувати певних показників. Такі види становлять значну загрозу біорізноманіттю, вони живуть поза межами своїх ареалів. Для Чорного моря це рапана — молюск, що змінив придонний біоценоз, знищив чорноморських устриць, зменшив чисельність мідій. Водночас вона стала важливим промисловим видом, її вилов провокує рибалок використовувати донні трали, що заборонені в нас. Часто такі види стають проблемою для морського середовища.
Директива змушує Україну реагувати на зміну цих показників, на відхилення від доброго екологічного стану, вживати природоохоронних і політичних заходів. Робота з імплементації директиви ведеться з 2016-го, але, на жаль, не все виконується на 100%».
Український зоолог розповідає і про джерела акустичного забруднення моря: «Дельфіни «бачать вухами», і підводний шум їм шкодить. Вони можуть не знайти здобич, злякатися гучних звуків, пошкодити органи слуху. Класичний випадок: 1982 року вибухнула бурова платформа в Азовському морі, тоді загинуло щонайменше 2 тис. дельфінів. Джерелами акустичного забруднення можуть бути ті ж таки бурові платформи, земснаряди. Рівень такого забруднення Чорного моря ніхто не міряв, але ми плануємо це зробити. Є два основні підходи: активний і пасивний моніторинг. Активний виконується завдяки гідрофонам, дослідники пливуть на човні, записують усі звуки. Реєструючи сигнали в певному частотному діапазоні, можливо розрізняти навіть окремих тварин, адже їхні сигнали індивідуальні. Під час пасивного моніторингу в певних місцях встановлюють C-POD’и — пристрої, які записують під водою всі звуки».
Наостанок Павло Гольдін пояснив чи можуть прості люди, в рамках так званої громадської науки, допомогти науковцям із дослідженнями: «Так, можуть! Ми дуже вдячні громадянам, які сповіщають нас про випадки гибелі тварин, коли їх викидає на берег. Звертаюся до всіх охочих: якщо ви побачили на березі мертвого або живого дельфіна, то зателефонуйте за телефонами, вказаними в нашій Facebook-спільноті «Дельфіни Азовського та Чорного морів», зробіть фотографію тварини та відмітьте координати якомога швидше. У нас тоді буде можливість виїхати, можливо, урятувати життя тварини. Ми відповідаємо дуже оперативно. Також популяризуємо підхід, щоб рибалки, у сітки яких потрапили дельфіни, не боялися повідомляти про це науковцям, ми таким чином можемо отримати багато цінних наукових даних».
Докладніша інформація – за посиланням:
https://tyzhden.ua/Society/233103
За інформацією суспільно-політичного часопису «Український тиждень»