Автор статті роз’яснює чому саме мозок грає визначну роль в досягненні спортивних успіхів, що впливає на наші рішення під час фізичних навантажень і чи зрештою можливо «обдурити» мозок в умовах, екстремальних для нашого тіла.
Олексндр Скороход пише: «100 мільярдів – саме така кількість нейронів, згідно з підрахунками, налічується в головному мозку дорослої людини. При вазі у 1,5-2,1 кг, що становить лише близько 2% маси всього тіла, мозок відповідає за виконання найрізноманітніших завдань: від контролю життєзабезпечення організму до вищої психічної діяльності. Нейрони у мозку утворюють розгалужену сітку з трильйонами контактів – синапсів. Синапс (з грец. – з’єднання, зв’язок) – місце контакту між двома нейронами або між нейроном і клітиною, що отримує сигнал. Передача імпульсів у синапсі здійснюється хімічним шляхом за допомогою молекул нейромедіаторів або за допомогою проходження йонів з однієї клітини в іншу. Завдяки синапсам нервова система володіє унікальними властивостями, пов’язаними з передачею сигналу. Кількість синапсів постійно варіюється. Сама лише кора великих півкуль налічує їх майже 125 трильйонів, що приблизно дорівнює кількості зірок у галактиках Чумацького Шляху. Завдяки такій кількості синапсів мозок людини набагато пластичніший, ніж в інших тварин. (….) Хоча структурно і функційно головний мозок у різних людей дуже подібний, те, як і наскільки кожен з нас використовує його можливості, суттєво відрізняється. Мільярди нейронів та трильйони зв’язків між ними можуть лишитися сухими цифрами на папері, а можуть стати основою для досягнення виняткових результатів у тій чи іншій сфері, зокрема і в ультрамарафонах».
Чому «обдурювати» мозок буває корисно? Учений пояснює це так: «В ультразабігах часто доводиться долати дистанцію за несприятливих погодних умов, бігти по складному рельєфу, вночі, коли м’язи стомлені. При цьому в голові ультрамарафонця будуть виникати «деструктивні» бажання та думки: «Треба зупинитися відпочити», «Більше не можу», «Це занадто важко», «А може – ну його?». Всі ці сигнали мозок посилає не тому, що він проти наших спортивних захоплень. Просто його задача – збереження тіла, і себе зокрема. Тому в подібних випадках певний контроль та вміння «обдурити» мозок задля досягнення мети будуть цілком доречними».
Ось кілька порад автора статті:
– При нестачі дофаміну спостерігається пригнічений емоційний стан, а також серйозні розлади руху та м’язової активності, наприклад хвороба Паркінсона. Дофамін синтезується з амінокислоти тирозину, тому для отримання достатньої кількості дофаміну важлива наявність у раціоні продуктів з високим вмістом цієї амінокислоти, наприклад бананів, полуниці, риби, молочних продуктів, яєць, або продуктів багатих на іншу амінокислоту – фенілаланін, що у достатній кількості міститься у м’ясі, сирі та зернових;
– Коли ми слухаємо музику, яка нам подобається, ми одночасно підвищуємо синтез дофаміну. У класичних легкоатлетичних дисциплінах музика під час змагань вважається технічним допінгом;
– Важливо розбивати досягнення поставленої цілі на етапи та підкріплювати проміжні результати додатковою винагородою. Тоді мозок буде отримувати регулярну «дофамінову винагороду». Ось чому корисно складати план. Саме з нього починається підготовка до будь-якого ультрамарафону. Комусь знадобиться півроку, комусь рік тренувань, щоб пробігти омріяну дистанцію. Однак навіть якщо вам потрібно більше часу на підготовку – не засмучуйтеся. Правильна постановка проміжних цілей допоможе вам отримати дофамін, а значить і задоволення від самого процесу підготовки;
– Серотонін – нейромедіатор, який регулює баланс позитивних і негативних емоцій. Окрім регуляції настрою, серотонін впливає на формування нав’язливих думок та дій, фобій, імпульсивних потягів, а також на сексуальну поведінку, пам’ять та контроль циклів сну. У синтезі серотоніну бере участь амінокислота триптофан, яка зокрема міститься у червоній ікрі, сирі, горіхах, бобових, м’ясі, бананах. Саме тому важливо вживати продукти, багаті на вміст цієї амінокислоти;
– Досягнення колективних цілей або цілей, важливих для колективного успіху, сприяє виробленню серотоніну. Людина при цьому відчуває себе потрібною, соціально значущою. Недарма командні види спорту користуються такою популярністю: співпереживання, вболівання за свою команду дає відчуття причетності до гри й мозок просто фонтанує дофаміном та серотоніном;
– Чим жаданіші та привабливіші цілі, тим задоволення від їхнього досягнення та від передчуття самого досягнення буде більшим. Не будьте надто скромними. Ставте масштабні цілі, які дуже хотілося б досягти;
– Чим би ви не займалися, слід не тільки відпрацьовувати свої навички за певних «стандартних» умов, а ще й час від часу змінювати самі умови. Тільки так можна буде у повній мірі скористатися плодами нейропластичності.
Наостанок автор підкреслює: «Можливості людини надзвичайно великі, чи то йдеться про фізичну витривалість і подолання ультрамарафонських дистанцій, чи ж про креативність та досягнення в науці. Незалежно від сфери діяльності, основним нашим інструментом є мозок. Знання про те, як він працює, та вміння керувати його «автоматичними» реакціями у потрібний момент є універсальним ключем до успіху та досягнення поставлених цілей. Межі немає. Вона лише у нас в голові!».
Із повним текстом статті можна ознайомитись за посиланням:
https://kunsht.com.ua/yak-obmanuti-mozok-i-probigti-100-kilometriv/
За інформацією журналу «Куншт»