 |
Автор статті відзначає: «Зараз у світі відбувається чергова промислова революція — розвиток цифрової економіки (ЦЕ), яка є імперативом сучасного глобалізованого світу. Країни, які цього не розуміють і нічого не роблять у відповідному напрямі, залишаться на узбіччі світового економічного розвитку. Цифрова економіка забезпечує конкурентні переваги інноваційного розвитку економічних систем різних рівнів. Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) і штучний інтелект стали рушіями соціально-економічного зростання та формування нової якості життя. Бостонська консалтингова група (The Boston Consulting Group) прогнозує, що обсяг цифрової економіки до 2035 р. може досягнути 16 трлн дол. Левова частка цієї вартості виробляється в найбільших економіках світу: 35% — у США, 13 — у Китаї, 8 — в Японії та близько 25% — у європейському економічному просторі. Глобальна цифрова економіка швидко зростає і постійно розвивається. Вона зростала в 2,5 разу швидше, ніж глобальний ВВП за останні 15 років, і майже вдвічі — з 2000 р. Однак цифрові дивіденди отримують лише ті країни, які спроможні створити «міцний аналоговий фундамент»: нормативно-правову базу (динамічне ділове середовище, що дає змогу компаніям повною мірою використовувати цифрові технології для конкуренції та інновацій); вагомий людський капітал (використання можливостей, що відкриваються в цифровому світі); спеціальні інститути електронного управління. Основні тенденції розвитку цифрової економіки в світі та Україні представлені в спільній Доповіді Huawei Technologies Co та Oxford Economics Ltd, присвяченій проблемам вимірювання справжнього впливу ЦЕ. Було змодельовано вплив технологічних інвестицій на ВВП протягом трьох десятиліть. Встановлено, що повний вплив на економіку був набагато більшим, ніж той, що можна було б очікувати від прямих прибутків інвесторів. Цей додатковий вплив зумовлений цифровим перенесенням: кожний вкладений у цифрові технології долар за останні три десятиліття додав у середньому 20 дол. до ВВП. Цифрові технології прискорюють передачу знань, інновацій у бізнесі та покращення продуктивності в кожній компанії, між ланцюгами поставок і між галузями, що є вкрай важливим для досягнення економічного зростання та сталого розвитку. Вартість, що генерується компаніями, залежить від цифрових активів, які їм належать, а не від суми витрат на неї. Цифрова економіка є набагато більш зрілою в розвинених країнах: серед 50 оцінених ЦЕ коливається в межах від 10 до 35% ВВП у розвинених, і від 2 до 19% ВВП — у країнах, що розвиваються. Цей розрив відображає прогрес, досягнутий у розвинених країнах у накопиченні цифрових активів, прийнятті цифрових послуг, а також можливості будь-якої компанії використовувати цифрові технології. Цифрові активи сектору послуг у сфері ІКТ, фінансування та виробництва технологій становлять, відповідно, 21,5, 15 і 13,5%. Проте навіть традиційні сектори економіки накопичили великі запаси цифрових активів: вони становлять понад 5% валової доданої вартості сектора. Очікується, що ЦЕ становитиме близько 24,3% світового ВВП до 2025 р. Для порівняння: за оцінками вітчизняних фахівців, питома вага ЦЕ в Україні становить 3–4%, а до 2025 р. може подвоїтися. Такі оцінки свідчать, що за питомою вагою ЦЕ у ВВП Україна значно відстає від провідних країн світу».
Володимир Хаустов наводить дані Глобального індексу інновацій (Global Innovation Index), згідно з якими, «у 2018 р. Україна посіла у рейтингу найвище за останні сім років 43-тє місце, покращивши його з попереднього року на сім позицій, що зумовлено високим коефіцієнтом інноваційної ефективності — співвідношенням отриманого результату до інноваційних ресурсів. (…) Позитивним є вже сам факт включення України до кола 63 країн, для яких здійснюється оцінювання конкурентоспроможності цифрового середовища. За загальним рейтингом Україна перебуває у замикаючій групі — 58-ме місце у 2018 р. При цьому за фактором «знання2 Україна посідає 39-те місце (цьому сприяла доволі висока 22-га позиція за субфактором «навчання та освіта»), тоді як за факторами «технології» і «готовність до майбутнього» — лише 61-ше. Слабкими сторонами України є: захист прав на інтелектуальну власність (61-ша позиція), банківські та фінансові послуги (61-ша), високі інвестиційні ризики (62-га), кількість абонентів мобільного широкосмугового зв'язку (62-га), кібербезпека (61-ша), програмне піратство (60-та), фінансування технологічного розвитку (60-та позиція). Сильними сторонами є: інвестиції в телекомунікації, запуск бізнесу, швидкість інтернет-підключень, e-демократія, використання великих даних і якість навчання».
Автор статті аргументує загрозу концентрації цифрових активів інтелектуальної власності (ІВ) у багатонаціональних компаніях, необхідність створення як відповідної системі державного регулювання, так і професійно-керованих венчурних фондів. Також учений перелічує кілька факторів, що становлять потенційні загрози цифровій трансформації й потребують розробки інструментів запобігання втрат: «По-перше, це відплив мізків, що супроводжується зменшенням компетенцій і знеціненням традиційних активів, які не пройшли цифровізацію. По-друге, це зниження конкурентоспроможності традиційних органів управління і господарюючих суб'єктів в умовах цифровізації бізнес-процесів і формування економіки даних. По-третє, це домінування глобальних цифрових платформ і гравців, які диктують свої правила і створюють додаткові розриви між залученими і незалученими країнами та суб'єктами».
Володимир Хаустов підсумовує: «Висока концентрація прав ІВ у знаннях, які виступають двигуном цифрової революції, спричиняє найгострішу нерівність на національному і міжнародному рівнях. Впровадження новітніх технологій, якість інтернет-інфраструктури, інституційний розвиток та інноваційний клімат — це ті напрями, які мають визначати розвиток цифрової економіки в Україні. Ключовою стратегією має стати «цифровізація» країни, формування внутрішнього ринку ІКТ, включення до глобальних ланцюжків створення доданої вартості. Цифрова економіка у світі стрімко розвивається, і в України ще є можливості для включення в цей розвиток».
За інформацією тижневика «Дзеркало тижня»