Перегляд повідомлення

Про головні віхи життя та найвагоміші наукові здобутки видатного українського вченого в галузі математики, кібернетики, обчислювальної техніки й інформатики, віцепрезидента АН УРСР у 1962-1982 роках, директора Інституту кібернетики АН УРСР (нині Інститут кібернетики імені В.М. Глушкова НАН України) у 1962-1982 роках академіка Віктора Глушкова (1923–1982) розповідає документальний фільм із циклу «Ті, що змінили світ» телеканалу «UA|TV».

Академік В.М. Глушков – піонер кібернетики

Життєвим кредо науковця був вислів: «Сьогодні перший день решти твого життя, тож не гай часу даремно». Завдяки допомозі батьків і бабусі майбутній геній почав розвиватися дуже рано: ще дошкільням читав наукову фантастику, зокрема твори Герберта Велза та Жюля Верна, школярем – проводив фізичні й хімічні експерименти, змайстрував радіоприймач, схему до якого накреслив самотужки, а також опанував математику, фізику, хімію та астрономію на рівні університетської програми. «Саме в той час мені вдалося створити свій перший винахід – прицільний пристрій, систему управління польотом снаряда для електрогармати», – згадував учений. І юним радіолюбителем, і досвідченим дослідником Віктор Глушков завжди досить раціонально підходив до вибору наукової літератури – книги читав під уже визначені робочі завдання, хоча не нехтував і красним письменством, особливо поезією.

Через надмірну старанність і посидючість молодий Глушков дещо зіпсував собі здоров’я, зокрема зір, тому згодом намагався компенсувати нестачу фізичної активності боксом, футболом, волейболом і стрибками у воду. «Батько стверджував, що сила духу визначає все. Він вважав втраченим кожен день, коли не долав себе. Зарядку завжди робив до сьомого поту. Якщо плавав, то плив кілька кілометрів із таким навантаженням, що на березі падав від знесилення», – розповідала про видатного академіка його донька Віра.

Після школи, по закінченні якої отримав золоту медаль, Глушков мріяв стати фізиком-теоретиком. Пізніше, вже студентом, зацікавився такою абстрактною галуззю математики, як топологічна алгебра. До речі, він першим розв’язав узагальнену п’яту проблему Гільберта, а в дипломній роботі розвинув методи обчислення таблиць невласних інтегралів, виявивши неточності у таблицях підручника, що витримав понад 10 перевидань.

Проєктування ЕОМ: від мистецтва до науки

1956 року, захистивши докторську дисертацію та захопившись кібернетикою (тоді ще зовсім молодою наукою, що вивчала загальні закономірності, принципи й методи перетворення інформації та керування складними системами) й обчислювальною технікою, Віктор Глушков прийняв запрошення очолити лабораторію обчислювальної техніки Інституту математики АН УРСР, на базі якої невдовзі було створено Обчислювальний центр АН УРСР.

В.М. Глушков за пультом ЕОМ «Промінь». У 1963 році почалося серійне виробництво першої ЕОМ цього типу

Глушкова призначили науковим керівником проєкту з розроблення електронно-обчислювальної машини (ЕОМ) «Дніпро» – першої напівпровідникової машини з двоадресною структурою команд і двійковою системою обчислення, з якої почалося серійне виробництво комп’ютерів в Україні. Наступна ЕОМ – «Київ» – стала першою в Європі системою оброблення зображень і моделювання інтелектуальних процесів. «Паперова стихія має здатність породжувати довідки просто заради довідок. Практика сьогодення показує, що близько 90% усієї інформації, яка міститься в паперових довідках, ніким не використовується, ніким не читається. До певного часу це було неминуче, бо єдиним переробником інформації виступала людина. Проте з’явились ЕОМ, які в мільйоні разів швидше, ніж людина, перероблюють інформацію», – говорив Віктор Глушков.

Цьому видатному українському науковцеві належить надзвичайно прогресивний проєкт Загальнодержавної системи управління економікою, більш відомої за російською абревіатурою ОГАС. Розробка ґрунтувалася на математичних моделях і дала б змогу керувати інформаційними потоками у промисловості, сільському господарстві, торгівлі, а також державному управлінні. «Машина – це величезний підсилювач. Вона посилює можливості й інформацію, яку в неї закладають. Якщо в машину закласти правдиву інформацію про можливості на кожному робочому місці, на кожній виробничій ділянці, то машина скомбінує їх і отримає посилені можливості підприємства, галузі, республіки, всієї країни в цілому», – розповідав учений. Глушков передбачав, що економічний ефект від утілення цього проєкту у становитиме близько 100 млрд. рублів. Та реалізуватись йому не судилося: розробку розкритикували як можновладці, так і частина колег-науковців. Сам автор ідеї згадував про це так: «Дуже багато вчених, які мислили традиційно, вважали, що настільки складна система абсолютно непотрібна і що вирішити актуальні питання вдосконалення системи управління народним господарством можна якимись простими засобами – скажімо, поширенням нових критеріїв матеріальної зацікавленості на промисловість».

Академік В.М. Глушков із учнями – доктором фізико-математичних наук А.М. Чеботарьовим та академіком О.А. Летичевським

У 1960-х роках під керівництвом Віктора Глушкова було створено ЕОМ «Промінь», призначену для автоматизації інженерних обчислень середньої складності в конструкторських бюро та науково-дослідних інститутах; ЕОМ «Мир», яка давала змогу вводити програми (за допомогою електронної друкарської машинки; причому швидкість друку становила 10 символів на секунду) й виводити результати (швидкодія цієї ЕОМ при виконанні арифметичних операцій із п’ятирозрядними числами сягала 200-300 операцій на секунду); ЕОМ «Україна», в якій утілили ідею схемної реалізації мов високого рівня.

Мрією академіка Глушкова було створення системи обчислювальних центрів, що накопичували б певну інформацію, тобто стали б своєрідним національним банком даних. Така мережа мала б об’єднувати різних споживачів – інженерів, конструкторів, учених тощо. «Наші нинішні уявлення про зв’язок докорінно зміняться. Що таке сучасна система зв’язку? Це тільки канал для передачі інформації. Канал, що об’єднує спраглих інформації з, по суті, дуже обмеженим її джерелом. Створювана система зв’язку міститиме величезний парк електронних машин і перетвориться на єдину систему зберігання, оброблення та передачі інформації. До її завдань належатиме встановлення зв’язку не лише між людьми, а й людей із машинами та машин – між собою. <…> Цілком можливо, що газети і журнали припинять виходити у звичному для нас вигляді – на тому ж таки екрані [електронно-обчислювальної машини] можна буде за власним бажаннями побачити шпальту будь-якої газети, що виходить у країні, сторінки будь-якого журналу. Я впевнений, що невдовзі за вашим запитом у будь-який зручний для вас час ви зможете прослухати будь-яку лекцію на зразок тих, які читаються сьогодні за навчальною програмою телебачення. Ці лекції можуть зберігатись у пам’яті ЕОМ, і, якщо ви чогось не зрозуміли у цій лекції або хтось відволік вас під час її трансляції, ви зможете повернутися назад і прослухати потрібний розділ спочатку. Ба більше, ви зможете ставити лекторові запитання й одразу ж отримувати відповіді на них», – пояснював учений. Тобто, фактично, йшлося про аналог сучасної всесвітньої мережі – Інтернету.

За часів директорування академіка Віктора Глушкова Інститут кібернетики АН УРСР зажив світової слави – його охрестили Меккою ЕОМ. Там виконувалися дослідження, що стосувалися створення обчислювальної техніки, розвитку математичного апарату кібернетики, математичного та програмного забезпечення, інформаційних мереж, штучного інтелекту тощо.