 |
Автор статті Ольга Рашевська зазначає: «У сучасному світі кібернетика як цілісна наука вивчає складні системи та взаємодії, що в них відбуваються. Термін «біокібернетика» енциклопедії описують як «науковий напрямок, що використовує ідеї, методи та засоби кібернетики для дослідження процесів управління в живих істотах». Тобто це дослідження і моделювання біологічних процесів за допомогою математики і комп’ютерних технологій. Для сучасності такі постулати здаються звичайним явищем. Проте біокібернетика зародилася ще у 60-х роках ХХ століття, коли розквіт ЕОМ (електронно-обчислювальна машина – програмно-керований пристрій для обробки інформації, комп’ютер) лише почався. Самі ЕОМ вважалися технологічним дивом, а складні алгоритми – чимось на кшталт наукової фантастики. Науковці, які потрапили в цю течію, випередили свій час. Вони бачили широкі перспективи для біокібернетики, усвідомлювали, що це майбутня реальність, яка розпочинається вже зараз. Проте в Радянському Союзі кібернетика разом з генетикою вважались хибними науками. Комуністична система тиснула на гальма, не давала розвивати ці напрями, вчених переслідували. Так тривало аж до середини 50-х років. (…) В Україні розвиток біокібернетики пов’язаний з іменами Віктора Глушкова та Миколи Амосова. Вони були одними з перших на теренах СРСР та лідерами в Україні, які активно вивчали і розвивали цей напрям. У 1962 році Глушков створив перший в Радянському Союзі Інститут кібернетики Академії Наук Української РСР (зараз – Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України) і був піонером у комп’ютерних технологіях. Амосов очолив вужчий напрям – відділ біокібернетики у складі інституту. Результати досліджень допомогли йому у розробці апарата штучного кровообігу та інших медичних пристроїв. У власному щоденнику, який Амосов вів до останніх днів, він підсумовував: «Близько 20 хірургічних та технічних винаходів. Непогано!»».
У статті описується біографія Миколи Амосова, його творчий шлях, перші винаходи, інспіровані поїздкою до Мексики, вплив його робіт «Біблія» відділу біокібернетики та «Моделювання мислення і психіки», на які досі орієнтуються дослідники в галузі біокібернетики.
Наостанок автор статті підсумовує: «У спогадах Амосов пише: «Якби можна було розпочати життя спочатку, я б обрав те саме – хірургію і на додаток – мудрування про «вічні питання» філософії: істину, розум, людину, суспільство, майбутнє людства». Вчений написав понад 400 робіт, зокрема книги і монографії. Проте найважливіше, що за свою практику він врятував понад 5000 життів. Кібернетика допомогла йому в цьому. І хоча власну кібернетику він бачив у моделюванні, біокібернетика Миколи Амосова – це новітні технології для служіння людства, механіка, що рятує життя».
За інформацією журналу «Куншт»