Учена зібрала народні традиції, які стосуються свята Масляної, шляхом особистого усного опитування: «Масляна числа не тримає, вона щороку "хвостом крутить", бо на Великодень глядіт, — розповідає 80-річна Софія Усаченко із села Луковець Новоград-Волинського району Житомирської області. — Гуляють, співають, танцюють увесь тиждень перед Великим постом, бо потім уже 40 днів — засть».
Олена Чебанюк зазначає: «Масляна, Масниця, Сирниця або Колодій — українське традиційне свято, справляють протягом тижня перед Великим постом. Відзначають залежно від Великодня — першого повного Місяця після весняного рівнодення 21 березня. Цьогоріч Великий піст від 2 березня до 18 квітня, тому Масниця триває з 21 лютого по 1 березня. Напередодні у неділю обов'язково на столі має бути холодець із свинячих ніжок. Тому на Лівобережжі цей день називають "ніжкові заговини". Всі страви годиться з'їсти. Якщо залишаються, розносять бідним. Або вночі доїдають, примовляючи: "Хоч пузо роздайсь, а Божий дар не остансь". Протягом Масниці пригощаються вже лише стравами з сиру, яєць, риби, молока, сметани й масла. Тому в Україні Масниця називається також Сиропуст, Сирниця або Сирний тиждень».
«Упродовж Масниці наїдалися пирогами й пампушками з сиром, сирниками й налисниками, бабками з молочним кисельом, — згадує Софія Усаченко. — Бо опісля аж цілих сім тижнів посту треба видержать».
«На Масляну в'яжуть колодки, — розповідає 63-річна Раїса Козачек із села Каїри Лиманського району Одеської області. — Збираються жінки, позапинаються хустками та й ідуть із піснями до тих, у кого діти ніяк не одружаться. Вистругують колодочки такі сантиметрів 50, прикрашають їх лєнтами й чіпляють на стрічечку кольорову. Хазяї їх чекають і запрошують до хати».
Експерт доповнює: «У домі жінки із жартівливими піснями й примовками міцно прив'язують колодку на шию батькові неодружених дітей, а матері — до ноги. Їх не можна знімати, носять увесь вечір. Батьки мають виставити гостям гарний могорич. Упродовж тижня гурт із колодкою обходить усі родини, в яких дорослі хлопці або дівчата "засиділися". Не оминають також удівців і вдовиць. На Київщині та Житомирщині колодку у вигляді спеленутої в пелюшки ляльки чіпляли на спину тим парубкам, хто не хотів засилати старостів, і дівчатам, які відмовили сватам. Жінки гуртом ходили вітати й славити піснями тих, хто протягом року справив весілля. Бажали щастя, статків у господарстві й поповнення сімейства. Новопошлюблені цього тижня ходили з хлібом-сіллю й пирогами в гості до батьків молодої "тестю горло промочити". Батьки, в свою чергу, скликали до хати родичів і пригощали, величали й обдаровували молоде подружжя. Привселюдна обрядова ганьба неодруженої молоді та величання пошлюблених сягає часів первісно-родового укладу. Тоді діяв загальний общинний контроль і заохочення до продовження роду».
За інформацією «Газети по-українськи»