|
Учена розповідає: «День святого Касяна відзначають 29 лютого – себто раз на чотири роки. Попри коментарі представників Церкви, що в Бога немає поганих чи хороших днів, українці традиційно вважали цю дату нещасливою. Тому і святий Касян з часом перетворився з благодійника на такого собі напівдемона. За однією з версій, саме він став прототипом Вія, персонажа однойменної повісті Миколи Гоголя. (…) До святого Касяна звертаються з молитвами про “плоті духу послушання” та “пристрастей приборкання”. На Житомирщині святого Касяна шанували як заступника і опікуна дівчат. Однак переважно він має недобру славу. Його вважають грізним, немилосердним, заздрісним і злостивим. (…) Очевидно, основною причиною такого сприйняття Касяна стала дата, коли його згадують. У міфологічній картині світу будь-який перехідний момент у природі – кінець сезону, року або півріччя – становить потенційну загрозу. У такі дні межа між цим світом і потойбіччям зникає, а сили зла опиняються біля людей. Тому їх супроводжують захисними ритуалами, заборонами та приписами. Православна Церква вважає страхи щодо 29 лютого та високосного року марновірством. (…) Але українці дотепер вірять, що високосний рік – несприятливий для врожаю, загрожує смертельними епідеміями й моровицею на худобу. Тому в цей час краще не починати важливих справ – не матимуть вони успіху. Особливо небезпечним вважають початок і кінець такого року. Варто обережно поводитися з фінансами, не брати в борг, бо “прийдеться розплатися не грошима, а чимось іншим, набагато дорожчим”. (…) Поширена народна назва високосного року – переступний. Запозичена з польської мови – rok przestępny. Українською це перекладають як вставний, незаконний чи навіть злочинний. “Переступає через один день”, – так пояснювали цю назву на Кіровоградщині у 1920-х. На Чернігівщині його називали “преступним” – тобто роком, у який трапляються війни, злочини та масові протиправні дії. На Середньому Подніпров’ї – кривим і косим. А на Полтавщині – касяновим, саме за іменем святого Касяна. (…) На думку вчених, святий Касян заступив прадавнє язичницьке божество – володаря потойбіччя. У казках, легендах і переказах існувала страхітлива почвара на ім’я Шолудивий Буняка. Його прототипом вважають половецького хана Боняка. Під час нападів на руські землі той нищив усе на своєму шляху. Року 1096 спалив княжий двір на Берестові, Красний двір на Видубичах, Печерський та Кловський монастирі під Києвом. Не дивно, що народна уява наділила його зовнішністю й атрибутами божества смерті».
За інформацією освітнього проєкту «Локальна історія»