Президія Національної академії наук України, Відділення загальної біології НАН України з глибокою скорботою сповіщають, що 24 травня 2020 року після тяжкої хвороби на 64 році життя помер відомий український еколог, директор Інституту екології Карпат НАН України член-кореспондент НАН України
Микола Павлович Козловський
(28.10.1956 – 24.05.2020)
Микола Павлович народився 28 жовтня 1956 р. в с. Лобачівка Горохівського р-ну Волинської обл. Після закінчення в 1979 р. біологічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка вступив до аспірантури Львівського відділення Інституту ботаніки АН УРСР (1981-1984 рр.). Саме з цією установою, яка згодом стала Інститутом екології Карпат НАН України був пов'язаний весь його науковий шлях, який він розпочав інженером і закінчив директором Інституту. Кандидатську дисертацію захистив у 1988 р., а докторську – у 2007 р. У 2018 р. його було обрано членом-кореспондентом НАН України.
М.П. Козловський – відомий спеціаліст у галузі екології лісових екосистем Карпат, екосистемології, ґрунтової зоології, фітонематодології, біоіндикації стану природності екосистем. Ним започатковано новий напрям досліджень екології угруповань фітонематод і на їх основі біоіндикації стану природності лісових екосистем. Кандидатська дисертація М.П. Козловського «Нематодні комплекси грабових дібров верхів’я басейну Дністра та їх біогеоценотична роль» була першою роботою в Україні та колишньому СРСР щодо досліджень цієї групи тварин, захищеною за спеціальністю «екологія».
Подальші дослідження фітонематод М.П. Козловський проводив в Українських Карпатах, що дало можливість уперше з позицій сучасної екосистемології дослідити та проаналізувати структурно-функціональну організацію ґрунтових нематодних угруповань первинних і вторинних біоценозних екосистем у межах дубового, букового, смерекового, субальпійського та альпійського поясів рослинності.
М.П. Козловський встановив загальні закономірності формування нематодних угруповань у первинних екосистемах висотних поясів рослинності Карпат і визначив основні риси структурних змін цих угруповань у вторинних біогеоценозах. Розробив схему участі нематодних угруповань у споживанні енергії в екосистемі. На основі досліджень споживання енергії трофічними групами ґрунтових нематод у первинних екосистемах лісового, субальпійського та альпійського поясів рослинності вивчив загальну закономірність цього процесу, що стало основою для розроблення методики оцінки змін функціональної організації ґрунтових нематод у вторинних екосистемах. Істотна різниця у функціональній організації угруповань ґрунтових нематод первинних і вторинних екосистем дозволила розробити класифікацію їхніх комплексів за функціональними ознаками.
Дослідження М.П. Козловського показали, що ця закономірність властива також загальному угрупованню ґрунтових безхребетних тварин у первинних і вторинних біогеоценозах. Це дозволило використовувати угруповання ґрунтових нематод як біоіндикаційну групу функціональної організації загального угруповання ґрунтових безхребетних тварин.
Використання біоіндикаційних властивостей нематодних угруповань дало змогу ідентифікувати екосистеми первинного і вторинного типів та з’ясовувати величину відхилення функціональної організації угруповань безхребетних ґрунту у вторинних біогеоценозах від первинного біогеоценозу, охарактеризувати санітарний стан вторинних лісових біогеоценозів і гірських агроекосистем. На основі цих досліджень було обґрунтовано способи збереження природного різноманіття фітонематод і штучного регулювання структурно-функціональної організації фітонематодних угруповань з метою формування нефiтопатогенних комплексів у лісових екосистемах, підвищення їх стійкості та продуктивності.
Роботи М.П. Козловського щодо вивчення біоіндикаційних властивостей фітонематодних угруповань наземних екосистем не мають аналогів в Україні та за кордоном.
М.П. Козловським було уперше встановлено, що на певних територіях у вторинних ялинових лісах формуються фітопатогенні ґрунтові нематодні комплекси, які негативно впливають на кореневу систему ялини європейської та є однією з причин погіршення її санітарного стану, а в окремих випадках і всихання. Біоіндикаційні властивості нематодних угруповань ґрунту дають можливість оцінити сучасний санітарний стан ялинників і передбачити їх перспективи.
М.П. Козловський був керівником і виконавцем трьох міжнародних наукових проектів, серед яких українсько-німецький проект «Трансформаційні процеси в регіоні верхів’я Дністра», що виконувався під егідою ЮНЕСКО (1996-2008 р.р.). За результатами цих досліджень було видано монографію «Transformation processes in the Western Ukraine» (2008).
Він є автором майже 180 наукових праць, у т.ч. монографії «Фітонематоди наземних екосистем Карпатського регіону» (2009), та співавтором 5 колективних монографій.
М.П. Козловський проводив активну наукову, науково-експертну та науково-організаційну діяльність, зокрема він був членом секції «Раціонального природокористування» Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, членом Бюро Виконкому Західного наукового центру НАН України та МОН України й головою Секції екології, загальної біології та охорони природи, головним редактором наукового щорічного збірника Інституту екології Карпат НАН України «Наукові основи збереження біотичної різноманітності», членом редколегій низки інших періодичних наукових видань, членом Президії Лісівничої академії наук України.
Микола Павлович продовжував працювати до останніх днів свого життя. Його життєвий шлях – взірець відданості улюбленій справі. Всі, кому довелося спілкуватися з Миколою Павловичем, знали його як енергійну, чуйну людину, повністю віддану своїй справі, здатну зрозуміти, підтримати й прийти на допомогу.
Друзі, колеги й учні із глибокою вдячністю пам’ятатимуть Миколу Павловича Козловського і цінуватимуть його внесок у розвиток біологічної науки.
Вічна і світла йому пам’ять!
Президія Національної академії наук України
Секція хімічних і біологічних наук НАН України
Відділення загальної біології НАН України