Щодо мов Ірина Єгорченко зазначає: «Зараз великі проблеми в нашому суспільстві з мовами пов’язані з тим, що ті люди, які викладають іноземні мови, не долучаються до доступу до мови. В підручниках є багато абсолютно абсурдних речей. У Радянському Союзі для того, щоб послухати усну англійську мову, треба було о третій ночі (коли припиняли глушити радіо), слухати, записувати, по кілька разів прослуховувати на магнітофоні. Тоді навіть газети іноземні можна було купити за листом з відділу Академії наук. Нам тільки так дозволяли купити газету Financial Times. І це було дорого».
Учена також піднімає тему академічної доброчесності: «Якось ми вирішили з моїми колегами випускати журнал. У нас виникла ідея без грошей зробити журнал світового класу руками 4-ох кандидатів наук. Якщо щось неможливо, але дуже хочеться і є належний колектив, то це стає можливим. Найважливіше для журналу — академічна доброчесність, забезпечити відсутність конфлікту інтересів. Нас цікавило, як знаходити плагіат, як його визначати, що робити, якщо знайдений плагіат в статті, яка вже вийшла. Для математики системи перевірки тестів не мають ніякої ваги, тому що там досить стандартизована мова. Унікальність тексту буде ніяка. Я навіть на лекціях якось показувала, як можна перефразувати теорему Піфагора так, щоб вона виглядала як новий науковий результат для некомпетентної людини. (...) Джерело академічної недоброчесності — середня школа, а не університети. У школі дітей систематично вчать академічній недоброчесності. Учні переписують праці та реферати одне в одного, вважається, що так і треба. Плагіат в школі заохочується. (...) Багато вчителів висувають для дітей вимоги професійного рівня, тобто такі вимоги, що зрозуміло — роботу виконуватимуть батьки або навіть найняті люди. Уся ця масова недоброчесність підриває довіру до наших науковців. Нам складно навіть продавати якісь технологічні продукти, тому що їм не будуть довіряти».
Ознайомитися з повним аудіозаписом інтерв’ю За інформацією медійної платформи «Громадське радіо»