4 липня 2020 року на сайті міжнародного громадсько-політичного тижневика «Дзеркало тижня» було опубліковано статтю старшого наукового співробітника Інституту математики НАН України кандидата фізико-математичних наук Ірини Єгорченко “Наука, ризики та плагіат”.
Авторка публікації зазначає: “Нічого не робити і спокійно дивитися на переможний поступ плагіату та псевдонауки — поганий варіант. Освітня та наукова системи, в яких усі заплющують очі на недоброчесність, швидко деградує: до керівних позицій дориваються плагіатори та псевдовчені, які легко забезпечать собі будь-яку кількість «наукових» робіт і залучають до викладання подібних недоброчесних осіб, всіляко позбуваючись чесних науковців, навчаючи студентів списувати. Ризик спокійного споглядання плагіаторів на посадах значно перевищує ризики протидії недоброчесності. Але про ризики такої протидії варто говорити.
Найбільшим ризиком будь-яких заходів української освіти та наукової системи є звичка впроваджувати будь-що навіть без спроб думати про сутність цих заходів, — схильність до побудови карго-культів замість реального впровадження реформ та ідей. (…)
Іноді виходять не просто «солом'яні літачки», єдиною шкодою від яких є марне витрачання ресурсів і відбирання цих ресурсів у необхідної діяльності. Масштабні карго-культи часто створюють додаткові корупційні ризики (перевірка правильності чогось, незрозумілого виконавцям і перевіряльникам, — це або імітація, або корупція) і призводять до знищення корисної діяльності, що може не вписуватися у фантазії локальних втілювачів певного карго-культу. Такі карго-культи не завжди виникають від нерозуміння чи поганої якості нормативних документів, — часто імітація діяльності повністю відповідає інтересам виконавців”.
У своїй статті Ірина Єгорченко наголошує, що особливо важливо не перетворити боротьбу з плагіатом на карго-культ, коли виконавці процедур не розуміють, що і навіщо вони роблять. Вона також описує деякі ризики забезпечення академічної доброчесності в науці та освіті, серед яких: ризик переслідування викривачів, ймовірність надлишкового витрачання ресурсів академічної спільноти, корупційні ризики, конфлікти інтересів і помилки в процесі встановлення фактів академічної недоброчесності тощо. Вчена переконана, що ризики варто враховувати, але без академічної доброчесності неможливі якісна освіта, національна безпека держави, інноваційний розвиток економіки.
Ознайомитися з повним текстом статті Джерело: тижневик “Дзеркало тижня”