Перегляд повідомлення

Анна Куземко пояснює, чому зараз виникла потреба в інвентаризації біорізноманіття: «Інвентаризація біорізноманіття проводиться завжди спеціалістами з різних галузей біологічної науки під час підготовки дисертацій, науково-дослідних робіт, але ці дослідження переважно проводяться на ентузіазмі, вони не є комплексними та систематичними. В останні десятиліття такі дослідження та комплексні експедиції практично не фінансувалися, більшість даних застаріли. З цією проблемою ми стикнулися під час розробки Смарагдової мережі України, яка має базуватися якраз на локалітелах певних видів рослин і тварин та біотопів або природних оселищ з резолюцій Бернської конвенції, але для деяких видів є дані, скажімо, початку минулого століття, які вже не є актуальними. І в багатьох проєктах нам треба знати про те, що є сьогодні, а що вже втрачено, і втрати — колосальні у зв’язку з нерозумною людською діяльністю та змінами клімату. (...) Якщо говорити про інвентаризацію біорізноманіття Ржищівської ОТГ, то до нас із пропозицією співпраці звернулися екологічна дослідницька станція «Глибокі балики» та Фонд захисту біорізноманіття, щоб дізнатися, що є на території ОТГ по різних групах рослин та тварин. Тож ми інвентаризували флору, всі види рослин, з нами працювали спеціалісти по різних групах тварин — амфібіях, рептиліях, рибах, молюсках, комахах, птахах. При цьому ми також заклали кілька постійних моніторингових ділянок для вивчення динаміки лучно-степової рослинності при різних режимах використання — випасу, сінокосіння і невтручання. Ми навіть ставали навколішки, адже це методика дуже детального опису облікових ділянок — не можна пропустити жодного виду, навіть найдрібнішого, жодного паростка. Ми плануємо кожного року або раз на кілька років описувати ті самі ділянки на тих самих місцях, щоб порівнювати, як різні впливи позначатимуться на структурі фітоценозів угруповань, на їхньому видовому багатстві. Швидше за все, буде позитивний вплив, бо для лучно-степових ділянок потрібен випас та сінокіс, інакше вони заростають чагарниками, а більшість степових видів, у тому числі рідкісних, зникають. Існує кілька ресурсів, де зберігаються такі дані: Національна мережа інформації з біорізноманіття — UkrBIN, веб-ресурс iNaturalist, як правило, це громадські ініціативи. Дані своїх досліджень щодо рослинності України ми вносимо у низку глобальних баз даних: GrassPlot, sPlot, European Vegetation Archive, The Global Index Of Vegetation-Plot Databases. Ці дані можуть використовуватися для дуже широкого кола наукових досліджень. Якщо це бази даних з окремих видів, як-то українська UkrBIN або глобальні  iNaturalist, GBIF, то дані з них можуть використовуватися, приміром, для вивчення окремих груп рослин та тварин, як вони поширені, як у часі змінюються їхні популяції. Ми в основному працюємо з базами даних рослинності, рослинних угруповань, з біотопами. Вони використовуються для виділення одиниць рослинності, проведення моніторингових досліджень, допомагають встановити оптимальний режим, завдяки чому можна зберігати рідкісні угруповання та екосистеми. Тобто мета може бути дуже різною».

Учена розказала, що більшість цієї роботи бере на себе громадський сектор: «Поки що таких державних програм немає. Ми наразі намагаємося переконати профільне міністерство, щоб з’явилася державна програма з картування біотопів (природних оселищ), хоча б тих, що охороняються на рівні всієї Європи, оскільки в країнах ЄС усі ці біотопи закартовуються, на основі цього створюються відповідні геоінформаційні системи, і це все доступно на відкритих ресурсах. У нас цього немає. Зрозуміло, що це потребує фінансових затрат та людських ресурсів, а також відповідної координації, але без цього важко охороняти біорізноманіття. Такі біотопи швидко зникають, зокрема через незаконне розорювання останніх залишків лук і степів, вирубки лісів, забудову прибережних зон. Цей перелік можна продовжувати. До того ж бувають конфліктні ситуації, вирішити які допомогли б подібні дані. Так, у 2017 році був затверджений Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» (ОВД). Буває, що недобросовісні автори звіту ОВД пишуть, що на ділянці немає ніяких рідкісних біотопів, немає рідкісних видів. Громадськість іде на громадські слухання та в суди, аби довести, що насправді тут є оселища, занесені до Резолюції 4 Бернської конвенції, які охороняються на рівні всієї Європи, і планована діяльність може на них негативно вплинути. Якби у нас, приміром, був кадастр усіх біотопів, геоінформаційна система, де б були вказані їхні межі, то таких прецедентів не було б. Це теж важливо у зв’язку зі змінами в земельному законодавстві, оскільки найцінніші типи біотопів мають бути захищені від знищення не надто екологічно свідомими землекористувачами і землевласниками. (...) Я ще не зустрічала людей, які б сказали, що не треба охороняти природу. Але все це до тих пір, поки це прагнення не вступає в конфлікт із певними, найчастіше фінансовими, інтересами людини. Звісно, всі кажуть про важливість збереження довкілля. Але це слова, а потрібні дії. Я входила до складу робочої групи з підготовки закону про Смарагдову мережу України. Цей закон має бути прийнятий відповідно до Угоди про асоціацію між Україною і ЄС. Він готувався три роки, досі не прийнятий. Коли горіли ліси на Поліссі, коли пройшла пилова буря, поговорили про це тиждень, так само, як зараз про повінь у Карпатах, а потім переключили увагу на інші проблеми. Та довкілля постійно має бути в пріоритеті уряду і парламенту. Я займаюся цими проблемами понад 20 років, але не пам’ятаю таких часів, щоб ці питання справді були на порядку денному. Можливо, як виняток, був початок 1990-х років, зразу після здобуття Україною незалежності, коли була створена найбільша кількість національних парків. Дуже часто питання довкілля переходять у політичну площину, на цьому спекулюють, але хотілося б більше реальних кроків та більшої підтримки з боку держави для науковців, природоохоронців, установ природо-заповідного фонду — усіх, хто займається проблемами довкілля. Має бути єдина державна система інвентаризації, моніторингу та охорони біорізноманіття України. Це дозволило б не лише знизити ризики екологічних катастроф, покращити якість життя людей, але й підняло б авторитет нашої держави на міжнародній арені як країни, яка дбає і зберігає своє довкілля».

За інформацією газети «День»