Перегляд повідомлення

Учена зазначає: ««Вологі ринки» ‒ місце легальної та незаконної торгівлі тваринами і найімовірніше джерело поширення COVID-19. Що з ними сталося після початку пандемії? (...) У більшості країн ми не можемо навіть приблизно порахувати обсяги нелегальної торгівлі. Легально у світі за дуже приблизними оцінками продається 100 мільйонів диких організмів на рік. Перемішування представників різних фаун, контакт з людиною, обмін вірусами – все це створює великі ризики майбутніх епідемій. Але сьогодні у зв’язку з пандемією COVID-19 на світ божий виплила верхівка цього айсбергу – «вологі ринки». «Вологі ринки» (wet markets) – у вузькому сенсі, продовольчі ринки, де продаються свіжа риба, морепродукти, а також живі тварини, зокрема і дикі. Коли на початку пандемії науковці, епідеміологи й експерти висловили припущення, що хвороба виникла та почала свій шлях з так званого «вологого ринку» у китайському місті Вухань, дискусія щодо здобування, продажу та споживання представників дикої природи у світі активізувалася. Нагадаю, що «вологі ринки», поширені насамперед у країнах Африки та Азії, є місцем, де часто в абсолютно антисанітарних умовах зустрічаються сотні видів різних тварин, зокрема завезених з інших куточків світу. Там вони контактують з людиною та створюють ідеальне середовище для можливого поширення вірусів на нових «господарів», їхньої мутації та «підсилення». Тому не дивно, що у квітні близько 240 природоохоронних організацій, що опікуються збереженням дикої фауни, підписали до Всесвітньої організації охорони здоров’я листа, у якому вимагали рекомендацій щодо повної заборони «вологих ринків». Які ж впливи мала епідемія на глобальні та локальні тренди торгівлі дикими тваринами загалом та локальні «вологі ринки» зокрема? Чи зрозуміли люди, що продавати і їсти все, що бігає, плаває та стрибає, може бути шкідливим не тільки через можливість виникнення проносу в окремого споживача?

Спочатку здалося, що справи йдуть непогано. «Глибоку стурбованість» проблемою «вологих ринків» та легальної й особливо – нелегальної торгівлі дикими тваринами оголосили директори великих науково-дослідних медичних інститутів, чиновники ООН, що опікуються Конвенцією щодо охорони біорізноманіття, офіційні особи в урядах різних країн. Уже у січні Китай, з якого почалася пандемія і який є найбільшим у світі споживачем та імпортером диких тварин та їхніх дериватів, оголосив про тимчасову заборону торгівлі дикими тваринами. У лютому повідомив, що, можливо, зробить заборону постійною. Але особливих законодавчих змін не сталося.  (...) У Китаї кулінарні вподобання півдня та півночі країни значно відрізняються. Якщо у Гуанчжоу понад 84% людей їли чи їдять м’ясо диких тварин, то у Пекіні та Шанхаї ці числа, за даними 2014 року, становлять 5% та 14%. Загалом більше ніж половина з опитаних респондентів у Китаї не згодні з практикою вживання диких тварин в їжу. Отже, загальна парадигма потроху змінюється».

Наостанок Наталія Атамась підсумовує: «Шкода, що пандемія не збирається чекати. Як і Китай, якому, здається, набридли звинувачення в розповсюдженні вірусу через сприяння дивним кулінарним смакам. У журналі Lancet ще у січні опублікували аналіз клінічних випадків перших пацієнтів з коронавірусом, і частина не мали жодного контакту з ринком у Вухані. Китайський центр контролю та профілактики захворювань у травні оголосив, що не знайдено жодних слідів коронавірусу в пробах, взятих у Вухані. Таким чином вони заперечують зв’язок між коронавірусом і тваринами, які продавалися на «вологому ринку». Проблема у тому, що не дуже зрозуміло, на яку роботу вони посилаються. Професор Джорджтаунського університету Колін Карлсон підтверджує висновки китайців. Його слова передруковують різні ЗМІ, але він теж не уточнює, що це за робота, проби та тварини, з яких було взято проби. Світ взагалі не дуже довіряє заявам Китаю щодо пандемії COVID-19 і має на те підстави. Отже, чи винні у цій історії «вологі ринки» і звідки взявся вірус, ми досі не знаємо».

За інформацією журналу «Куншт»