Перегляд повідомлення

Які обсяги капіталу відпливають з України і чому? Як зупинити цей процес? Що можна зробити для посилення інвестиційної привабливості Одещини та якими напрацюваннями за цим напрямом готові поділитись учені-економісти Академії? На ці запитання у статті для газети «Вечірня Одеса» (№80 (10927), 4 серпня 2020 року) відповідає заступник директора з наукової роботи Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень (ІПРЕЕД) НАН України (Одеса) доктор економічних наук Олександр Лайко.

Як зазначає автор, українські науковці ніколи не залишались осторонь розв’язання проблеми інвестиційного голоду країни: «Дослiдження i пошук рiшень для вирiшення актуальних питань соцiально-економiчного розвитку приморських регiонiв на базi iнвестицiйного забезпечення успiшно проводяться у вiддiлi мiжрегiонального економiчного розвитку Українського Причорномор’я [ІПРЕЕД НАН України] за двома основними напрямами: пошук шляхiв скорочення неефективного вiдтоку капiталу за межi країни та створення сприятливого iнвестицiйного клiмату».

Науковці Інституту регулярно оцінюють обсяги відтоку капіталу з економіки України та її регіонів: «Результати такого монiторингу свiдчать, що обсяг непродуктивного вiдтоку фiнансового капiталу на одну особу в Українi становить 259,47 дол. США на рiк i перевищує аналогiчнi показники таких країн, як Китай (100,43 дол. США на одного мешканця), Iндiя (38,09 дол.), але є меншим, нiж у Мексицi (408,7 дол.) та в Росiйськiй Федерацiї (726,7 дол.). Середнiй рiчний обсяг вiдтоку фiнансового капiталу з економiки України за останнє десятирiччя складає близько 11,5 млрд. долл. США, що становить бiльше 11% ВВП країни та майже 80% вiд загального обсягу капiтальних iнвестицiй. Одним з проявiв низької ефективностi вiтчизняної економiки є експорт сировинної продукцiї та iмпорт високотехнологiчних товарiв. Тому одним iз завдань, яке потрiбно виконати, є здiйснення експорту вiтчизняної продукцiї з високою доданою вартiстю. Змiни обсягiв непродуктивного вiдтоку капiталу мають чiтку прив’язку до трансформацiйних зрушень в суспiльствi, поводячись i як фактор впливу на iнвестицiйний процес, i як iндикатор економiко-полiтичних подiй. Тому нам конче потрiбно створити сприятливi умови для заохочення iнвестицiй в економiку держави», – переконаний Олександр Лайко.

З цією метою вчені радять вдаватися до різноманітних стимуляційних лібералізаційних заходів, насамперед шляхом створення спеціальних (вільних) економічних зон. Зокрема, вчені ІПРЕЕД НАН України спільно з представниками органiв мiсцевого самоврядування й активiстами громад українського Придунав’я підготували пропозицiї та рiшення з активiзацiї iнвестицiйної дiяльностi та покращення дiлового клiмату на зазначеній території.

«Чому саме українське Придунав’я? Тому що пiвденно-захiдна частина Одеської областi нинi є депресивною i однiєю з найбiльш напружених з економiчної, соцiальної, геополiтичної точок зору. На одиницю площi та на 1000 жителiв в порiвняннi з iншими регiонами України рiвень безробiття в Придунав’ї вищий в 1,5–2 рази, причому 60–70% безробiтних складає молодь із середнiм вiком у 28 рокiв. Наявнi проблеми транспортного сполучення, потужного геоекономiчного впливу сусiднiх країн, водопостачання, енергетичного й iншого iнфраструктурного забезпечення. Значення показникiв загальної економiчної активностi, товарообiгу та залучених капiтальних iнвестицiй з розрахунку на одного мешканця в регiонi є в 2–6 разiв нижчими, нiж в Одеськiй областi, в м. Одесi та в Українi. Iнвестицiйна позицiя Придунав’я в економiцi Одеської областi є вкрай слабкою, i ситуацiя за останнi роки тiльки погiршується: обсяг капiтальних iнвестицiй з розрахунку на одну особу нижчий втричi в порiвняннi з середнiми по областi показниками. Але разом з тим українське Придунав’я – це територiя з великим потенцiалом i нереалiзованими можливостями, яка має суттєвi перспективи для економiчного зростання та перетворення iз депресивної територiї на полюс сталого розвитку завдяки забезпеченостi природними i трудовими ресурсами (близько 568 тис. осiб наявного населення), наявностi протяжної берегової лiнiї (бiльше 220 км), портової та iншої транспортної iнфраструктури (5 портiв), вигiдному розташуванню на шляху зi Сходу до країн ЄС (транскордонне сусiдство з Молдовою та Румунiєю)», – пояснює Олександр Лайко.

Ілюстрації – з відкритих Інтернет-джерел