 |
Автор статті зазначає: «У 1954-му році ідею створення в Опішному національного культурно-мистецького центру виношував всесвітньо відомий кінорежисер і письменник Олександр Довженко. Він записав у щоденнику пропозицію до уряду про перетворення Опішного на «зразковий центр уваги всіх будівників, колгоспників, туристів, мистецтвознавців», подібно до того, як це «зробив Пікассо в одному глухому керамічному містечку». У 1968 році філософ-естет Леонід Сморж уперше обґрунтував потребу створення тут заповідника народної творчості. (...) Ідею творення національної гончарської скарбниці України втілювали на руїнах радянської імперії. За створення в Опішному музею гончарства активно виступила творча еліта тогочасної України: Олесь Гончар, Михайло Дерегус, Іван Драч, Леонід Новиченко, Борис Олійник, Леонід Сморж, Тетяна Яблонська та багато інших. У 1986 році Полтавський облвиконком прийняв рішення створити музей гончарства в смт Опішні. Це стало своєрідним проривом у поступальному розвитку української культури, збереженні гончарної спадщини українців. Тоді уявляли, що це буде музей опішненського гончарства. Проте за рік уже мріяли про обшири гончарства Полтавщини».
Олесь Пошивайло описує шлях музею гончарства від 80-их років і до сьогодення: заснування меморіального музею-садиби гончарки-іграшкарки Олександри Селюченко у 1987-му році, започаткування у 1988-му році проведення «Дня гончара», заснування першого в Україні наукового керамологічного видавництва «Українське народознавство» у 1992-му році та багато іншого.
Учений підсумовує: «Музей став інституційним членом Міжнародної ради музеїв (ІСОМ); 2018-й — створення музею малобудищанського гончарства (етносела «Гончарія»), в якому буде представлено традиційний побут гончарів початку ХХ століття; 2020-й — створення Музею українського кахлярства і цеглярства на основі збережених двох двоповерхових гончарних печей 1916 та 1967 років. Подібних виробничих гончарних споруд в Україні немає. (…) Усе це засвідчує, що Національний музей-заповідник українського гончарства за роки Незалежності утвердився як загальновизнана національна гончарська скарбниця України, один з найбільших спеціалізованих керамологічних музеїв світу. Аналогів його в Європі немає. Він завжди був, є і буде в епіцентрі творення новітньої Української держави й самовіддано боронитиме українську ідентичність та культурну самобутність».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією газети «Урядовий кур’єр»