Про імунітет від COVID-19 почали говорити ще в березні, коли весь світ пішов на карантин, а Швеція продовжила працювати як зазвичай. Така стратегія, розроблена головним шведським епідеміологом Андерсом Тегнеллом, була спрямована на вироблення колективного імунітету. Сподівалися, що 40% населення принаймні Стокгольма перехворіє та стане несприйнятливим до COVID-19. Але наприкінці травня таких виявилось лише 15%. Експеримент обійшовся 10-мільйонній країні дорого: кількість летальних випадків сягнула відмітки у понад 5 тисяч смертей, що в рази більше, ніж у сусідів.
Провідний науковий співробітник Інституту фізики НАН України доктор фізико-математичних наук Семен Єсилевський переконаний – ідея з колективним імунітетом себе не виправдала: «Коли пройшла перша хвиля захворюваності, то в більшості країн, зокрема в Європі, де був високий рівень захворюваності, необхідної кількості людей, які перенесли вірус, не виявилося. Шведи думали, що таких буде 50-60%, а на практиці виявилося 5-10%».
Найбільше ж поки зафіксовано в агломерації Нью-Йорка – там, за приблизними підрахунками американських Центрів контролю та профілактики захворювань, перехворіло 23,2% населення. Тобто виходить, що сьогодні пацієнтів для вироблення колективного імунітету просто бракує. Але коли їх стане в рази більше, то й смертей побільшає – такий висновок напрошується.
Отже, у Швеції свідомо вирішили рухатися до колективного імунітету попри страшні перспективи? «Не думаю, що шведи настільки жорстокі, – відповідає завідувач відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України доктор медичних наук Віктор Досенко. – У Швеції дійсно в 9 разів вища смертність, ніж загалом по світу. Та разом із тим менша, ніж в Іспанії, Італії та ще низці країн, де вводили жорсткий карантин».
Учений пояснює: рівень смертності залежить від сукупності факторів, визначальним з яких є кількість людей похилого віку. У Швеції таких понад 20%. Крім того, вони тривалий час живуть зі своїми хронічними захворюваннями. Високоякісна шведська медицина допомагає при цьому відчувати себе нормально, але коли приходить сильний вірус на кшталт SARS-CoV-2 – старші та ослаблені організми не можуть встояти. «Тому якщо відсоток людей похилого віку більший, то в цієї країни буде більша смертність – що би вона не робила», – підсумовує Віктор Досенко.
Насправді, до колективного імунітету шведи можуть бути ближчими, ніж здається. Адже питання в тому, як саме визначають кількість людей, які вже перехворіли на вірус.
Сьогодні для цього проводять аналіз на виявлення у крові добровольців (що хворіли із симптомами чи без) антитіл – білкових сполук, які виробляє наша імунна система у відповідь на зараження вірусом. Їхня функція – «хапати» в організмі віруси, які ще не встигли злитися з клітинами. Якщо ми такого вірусу раніше не знали, імунній системі знадобиться деякий час, аби виробити на боротьбу з ним відповідні антитіла – до 10 днів, як вважається у випадку з COVID-19. І після того, як людина перехворіла, ці антитіла ще деякий час залишаються в неї. Як довго – питання, ще до кінця не з’ясоване.
Більше того, дослідження у Німеччині та Китаї доводять: у багатьох людей, які перехворіли на COVID-19 ще кілька місяців тому, антитіл уже нема. Натомість у них зберігаються Т-лімфоцити – клітини, які знищують віруси, що вже злилися зі здоровими клітинами. Недавно це підтвердилось у дослідженні Каролінського інституту в Стокгольмі, хоча Віктор Досенко і не розуміє, у чому «новизна» таких знахідок: «Я дивуюся такому всесвітньому перекосу: до чого тут антитіла, про що ви взагалі говорите? SARS-CoV-2 – це внутрішньоклітинний паразит, що потрапляє всередину наших легеневих, кишкових та інших клітин, де живе і розмножується. Антитіла всередину клітин потрапити не можуть, а тому звільнити від вірусної інфекції – теж».
Вчений пояснює: антитіла можуть узагалі не з’явитися. Саме Т-лімфоцити виявляють та знищують інфіковану вірусом клітину, після чого залишки цієї клітини разом із вірусами поглинають ще одні клітини, так звані макрофаги. У процесі перетравлення частинки білків вірусу на якийсь час можуть показатись в організмі – й лише тоді у відповідь на них виробляються антитіла, що є побічним процесом.
«Без клітинного імунітету ми беззахисні до будь-якої вірусної інфекції, а якщо немає антитіл, це ще ні про що не говорить, – говорить Віктор Досенко. – Єдине пояснення, чому досліджують саме антитіла – в простоті та дешевизні визначення їх у крові».
Дійсно, аналізи на антитіла показують моментальний результат. Натомість визначити наявність у людини Т-лімфоцитів – складно, довго і дорого. В Україні, за словами Віктора Досенка, подібних лабораторій узагалі немає, не скрізь вони є і за кордоном.
У США точно є такі лабораторії, і знаючи про те, що Т-лімфоцити точно залишаються в організмі людини, яка перехворіла, американські вчені провели цікаве дослідження. Розглянувши зразки крові, взяті в людей у 2015-2018 роках, вони з’ясували: від 40 до 60% з піддослідних уже мали Т-лімфоцити, здатні захистити від COVID-19, про який тоді ще ніхто не чув. Ці результати також підтвердились у Німеччині, Нідерландах і Сінгапурі.
Як це могло статися? Річ у тому, що в нинішнього коронавірусу були попередники. Найбільш потужні – SARS (важкий гострий респіраторний синдром) та MERS (близькосхідний респіраторний синдром). Інші ж, трохи слабші в дії, часто викликають у нас сезонну застуду. «Тобто якщо людина перехворіла звичайною застудою, що часто викликається коронавірусом, у неї може бути захист до тієї консервативної ділянки білка, що наявна і в нинішнього SARS CoV-2, що певною мірою захищатиме цю людину від цього пандемічного вірусу», – пояснює Семен Єсилевський.
Йдеться саме про Т-лімфоцити, певна частина яких відправляється воювати із зараженими клітинами, а інша, за словами Віктора Досенка, – «засинає», зберігаючи інформацію про новий вірус. І якщо останній потрапить до організму наступного разу, то ці «злопам’ятні» клітини тут же його атакують.
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією ресурсу «Mediasapiens»