 Водяний салат, або Pistia stratiotes — рослина, характерна для тропічних регіонів нашої планети |
Останніми тижнями зарослі водяного салату або Pistia stratiotes (рослина, характерна для тропічних регіонів нашої планети) буквально захопили водойми поруч із Києвом. Це погані новини, оскільки водяний салат — чужорідна для наших екосистем рослина. Але почувається вона тут добре, дуже активно розмножується і завдяки цьому може пригнічувати чи навіть витісняти аборигенні види — ті, які живуть тут вже сотні, а може й тисячі років. Оскільки в екосистемах усі організми тісно між собою пов’язані, то від «чужинців», або, як їх називають науковці, інвазійних видів, страждає вся екосистема.
Як пояснює провідна наукова співробітниця Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України докторка біологічних наук Анна Куземко, в наші природні водойми водяний салат, найбільш імовірно, потрапив із домашніх акваріумів чи декоративних басейнів. Він дуже швидко гине за холодної погоди, тому теоретично зиму пережити не має. Але якщо вона буде такою ж теплою, як попередня (що цілком можливо, зважаючи на глобальні зміни клімату), то пістія може продовжити рости й наступного року. Особливу небезпеку ця рослина становить у водоймах-охолоджувачах ГЕС, оскільки вода в них зазвичай не замерзає навіть у найсуворіші зими. В інших регіонах України із цим видом познайомилися раніше. Так, в 2013 році його було багато в Сіверському Донці. Але, як каже Анна Куземко, за кілька років його популяція там суттєво зменшилася і справжньої екологічної катастрофи, на щастя, не сталося, хоча така небезпека була. Проблема в тому, що коли ці рослини гинуть, вони тонуть і гниють, що збільшує вміст органічних речовин у воді. Це може негативно вплинути на її хімічний склад і на біорізноманіття водойм, але Анна Куземко зазначає, що це питання потребує додаткового дослідження.
Проблема інвазійних видів актуальна не тільки для України, а й для всього світу. Є добре відомі приклади, коли щури або коти, які разом із мореплавцями потрапляли на безлюдні острови, знищували або ставили під загрозу зникнення місцевих тварин, які ніколи раніше не стикалися з такими ворогами чи конкурентами.
Так було, наприклад, із нелітаючим папугою какапо у Новій Зеландії. Хоча його популяція почала скорочуватися вже після того, як на острови прибули маорі, на межі виживання ці птахи опинилися, коли Нову Зеландію почали заселяти європейці. Значну роль у цьому зіграли коти, собаки та інші хижаки, які прибули з людьми. Сьогодні залишилося лише близько двох сотень особин какапо — і це лише завдяки величезним зусиллям науковців та природоохоронців.
До речі, саму людину також слід вважати інвазійним видом. Існують численні приклади того, як види тварин зникали невдовзі після того, як острів або континент заселяла людина. Сьогодні на планеті відбувається так зване шосте велике вимирання, причиною якого є людина. Людина може безпосередньо впливати на біорізноманіття, виловлюючи, приміром, рибу в промислових масштабах. Але часто вона робить це опосередковано — змінює середовище, в якому існує вид (розорює степ або будує греблю на річці тощо).
Серед інших причин сучасного зменшення біорізноманіття — зміна клімату та поширення інвазійних видів, таких як водяний салат та багато інших. Це також відбувається завдяки людині.
В Україні, крім пістії, є багато інших інвазійних видів. Деякі з них добре відомі через свою шкоду, про інші говорять менше. Серед перших — амброзія полинолиста. Ця рослина походить із Північної Америки. У нас вона дуже добре почувається, витісняючи інші рослини. А її пилок в багатьох людей викликає алергічні реакції і може провокувати напади бронхіальної астми. Ще один відомий шкідник — борщівник Сосновського. Його природний ареал — Кавказ, але в радянські часи цю рослину почали вирощувати в інших регіонах СРСР як корм для великої рогатої худоби. Сьогодні він поширений практично в усій Україні. Сік листя борщівника призводить до сильних опіків шкіри людини, особливо під дією сонячного світла. Дуб червоний — ще один інвазійний вид для України. Восени можна бачити його красиве червоне листя з гострими «зубцями» по краях. Але це листя утворює підстилку, яка дуже погано перегниває і завдяки цьому пригнічує молоді дерева конкурентних видів. Так червоний дуб поступово може утворювати монокультурні ліси (охоплюють один вид дерев, що зазвичай не добре для лісової екосистеми). Але оскільки червоний дуб не боїться шкідників так, як багато інших місцевих видів дерев, і росте швидше за наші дуби, то лісгоспи не лише не борються з ним, а й насаджують його. Загалом, за різними підрахунками, в Україні налічується 600-800 видів інвазійних рослин, з них близько 50 — особливо агресивних.
Якщо інвазійні види такі шкідливі для природних систем і є одною з головних причин втрати біорізноманіття, то було б логічно з ними боротися. За словами докторантки Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України кандидатки біологічних наук Наталії Пашкевич, переважна більшість країн так і роблять. Принаймні вони мають спеціальний національний документ, який регламентує поводження з інвазійними видами. В Україні позаминулого року було створено «Міжвідомчу робочу групу щодо інвазійних чужорідних видів». Наталя Пашкевич та ще близько тридцяти вчених із різних установ у її складі у співпраці з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України розробили проєкт «Національної стратегії щодо поводження з інвазійними чужорідними видами флори та фауни в Україні на період до 2030 року». У квітні цього року його розіслали зацікавленим міністерствам та науковим установам. Його обговорення досі триває.
Тому Україна поки що не має загальнонаціональної стратегії поводження із видами-вселенцями. Але, як каже Анна Куземко, у випадку з водяним салатом та багатьма іншими інвазійними видами ніхто не придумав нічого кращого, ніж знищувати їх механічним способом.
До речі, домашні тварини, зокрема качки та гуси, із задоволенням їдять водяний салат. А крім того, з нього можна виробляти біогаз для енергетичних потреб.
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією ресурсу «Громадське»